продовж багатьох століть створювалися прислів"я та приказки, і крихта до крихти складалися у скарбницю народної мудрості. Однією фразою влучно і дотепно передавалися почуття, возвеличувалася чи засуджувалася людина та її вчинки. Без прислів"їв наша мова втратила би свою чарівність і неповторність, стала бідною і прісною,.
Значна частина прислів"їв характеризує негативні риси людського характеру - хитрість, невпевненість, нерішучість, лінь, жадібність, легковажність, зло, брехню та багато інших недоліків . До цієї категорії можна віднести і прислів" я ,,За двома зайцями поженешся, жодного не впіймаєш". У цю фразу вкладений дуже багатий зміст . Так кажуть про тих, хто одночасно береться за декілька справ , але жодної з них не виконує, не доводить до кінця. Тобто про безвідповідальну і легковажну людину, яка переоцінює свої можливості і не думає про наслідки . Такі особистості не заслуговують на повагу, бо на них не можна покластися, їм не варто доручати серйозні речі.
Звичайно, є наполеглеві і впевнені у собі люди, які якісно і в повному обсязі можуть виконати дві справи одночасно. У такому випадку кажуть ,, вбив двох зайців". Тому перш, ніж братися за декілька справ, треба реально оцінити свої можливості, зважити усі ,, за" і ,,проти". Якщо не впевнений , маєш сумніви - не берись, а взявся - доводь до кінця .
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Аналіз твору І ось межа — я зупинюсь на ній. Ось аркуш — я на нім поставлю крапку. А те, що сталось, сталося не раптом... Так довго йшла в пустелі я оцій! В мені росла утома спроквола, Свинцем важучим наливала душу. Собі я говорила вкотре: “Мушу!” — Ось і дійшла. І ось-таки дійшла. Десь чути близько тихий плеск води. А хтось проціджує із усміхом зневаги: “Дійти ріки й загинути від спраги — Вона була вигадниця завжди...”
Відповідь:
Захар Беркут на пропозицію обміняти життясвого сина на життя Бурунди-бегадира, Тугара Вовка і залишків монгольського війська відповів
— Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю!
Пояснив він це тим, що серед тих монголів, які просили обміняти їх життя на життя полоняника є "їх найстрашніший начальник, і сей ніколи не дарує нам загибелі свойого війська. Він наведе нову силу на наші гори, і хто знає, чи ми тоді другий раз розіб'ємо її".
Напевне, з огляду на батьківську любов, Захар Беркут вчинив не зовсім добре, але його любов до всього свого народу, до рідної землі, до громади була вище від батьківської любові. І Максим це знав і розумів.
Пояснення: