Чи легше людині із села або містечка в епоху інформаційних технологій підкорити велике місто?

Особисто я дотримаюся думки, що кожна людина, неважливо звідки вона родом, може підкорити місто або ж підкоритися місту.

Звісно ж, людині , що живе у столиці з народження легше, бо вона з нароження звикла до ритмів великого міста. Людина із села звикла до більш повільного та розміряного темпу життя.

Але зазвичай, люди із великих міст думають що вони вже багато чого домоглися тим що народилися в столиці.І це їх губить. Вони стають ледачими та не мають головної цілі. Люди з невеликих міст , навпаки, звикли багато працювати, щоб чогось домогтися. Звісно ж їм важче пристосуватися до великого міста, бо це є повна протележність їхній рідній домівці, Вони виходять із зони комфорту, але це загартовує їх.

Як на мене, випадок із Степаном Радченко із роману «Місто» В.Підмогильного – виняток. Не він підкорив місто, а воно його. Він забув свою головну ціль – вивчитися і зробити щось вагоме для рідного села.Натомість він піддався спокусі міста, і зайнявся улюбленною справою.

Тож, повертаючись до головного запитання , можу відповісти що людині із маленького містечка важче підкорити місто, але вона зробить все та навіть більше для досягнення своєї цілі.

Дуже цікаве запитання, кого можна вважати справжнім другом? впродовж всьго життя ми контактуємо з величезною кількістю різних людей. кожен з них залишає свій слід в нашій долі. це може бути красивий спогад, від якого стає тепло на душі, або стійке враження від років проведених разом. хтось з цих людей здається ідеальним, рік за роком ми сумуємо за такими друзями, хоч і спілкувалися лише раз або двічі. інші люди викликають сумні спогади. таких ми називаємо товаришами по нещастю. зазвичай це людина, яка завжди уважно вислухає, і поділиться власними проблемами. 
але як відрізнити товариша, знайомого від справжніого друга?
моя відповідь - ніяк. на мою думку, дружби не існує взагалі. це слово надто часто використовується. від частого використання слова знебарвлюються і втрачають сенс.  
існує безмежна довіра, терпіння, повага, тощо. адже коли ми сваримося з батьками, у нас не виникає думка про те, що треба шукати інших. і в дружбі має бути так само. друг це не просто людина з якою тобі приємно спілкуватися, це людина, чиї дивацтва ти готовий терпіти, і яка готова терпіти тебе.
прикладом справжньої чоловічої дружби для мене стали стосунки Яви і Павлуші. їх спілкування не затьмарене заздрістю, пихою або зверхністю. вони гармонійно доповнюють одне одного. врівноважений і спокійний Павлуша і веселий непосидючий Ява. їх дитинство сповнене різноманітних пригод і вигадок. одне заради одного вони готові на все. коли Ява вирішує втекти з дому Павлуша як справжній друг до йому здійснити цей задум, разом вони блукають у кукурудзі, разом висліджують, як їм здавалося, шпигунів, разом чіпляють шкільний дзвоник на собаку, і разом несуть за це покарання. життя їхнє не затьмарене інтеренетом, і від того чудове. вони знахоять цікаві прогоди в усьму, що трапляється на шляху. вони можуть уявляти себе тореодорами, акторами, героями улюблених книг, шпигунами, слідчими, сваритись, навіть битись, підтримувати одне одного в скаладних життєвих ситуаціях і переживати разом найкраші моменти життя.
саме таким я уявляю справжнього друга. людина, яка завжди поруч, в будь-якій ситуації. навіть після сварки. друг може не завжди вітатися, не телефонувати досить довгий час і не висилати вітальні листівки на свята. достатньо того, що в скрутну годину він буде поруч.   

Щастя - дуже складна категорія, яку кожен вибирає для себе. Ми не можемо описати ці почуття. На мій погляд, ми можемо бачити це в очах людей. Щастя світиться зсередини нашої душі. Для однієї людини щастя - це здоров'я, для іншого - любов чи дух. Деякі люди думають, що щастя - це короткий час їхнього життя. Як правило, ми працюємо над досягненням нашої мети протягом тривалого часу, і якщо ми успішні, ми відчуваємо захват і радість. Іноді ми відчуваємо щастя, коли бачимо неймовірні пейзажі і красиві будівлі. Для мене щастя - це моє життя. Я насолоджуюся кожним моментом. Звичайно, якщо у мене буде кар'єра і сім'я, я буду дуже щасливий. Я думаю, що кожен може бути щасливою людиною, бо у кожного є родичі, друзі і можливості, які він може реалізувати в майбутньому. На жаль, багато людей думають, що вони не щасливі, тому що у них багато проблем. Ми не пам'ятаємо ніяких хороших подій і речей протягом тривалого часу. Ми пам'ятаємо погані часи, і це дуже типово для людей. Я вважаю, що всі люди в світі щасливі, але кожен повинен згадати всі дії в своєму житті, які принесли щастя.