"Місце для дракона"1. Чому не можна було тривожити князя в полудень? А князь займався державними справамиБ традиція з діда-прадідаВ князеві снилась війнаГ князеві снилась покійна дружина2. Князь був родом з міста в Львоваа Києваб Люботинаг Чернігова3. Мета життя підлеглих князя до появи дракона г сумлінна працяв боротьба за незалежністьб здорова їжаа здоровий сон4. Пустельник не хотів учити дракона читати, наводив кілька аргументів. Чого він не говорив? а Книги добра вчать. Як же ти зло чинитимеш?в Хто примножує знання, той примножує печаль.г Головного очима не побачиш.б Не драконяче це діло.5. Ім'я дракона б Грицькоа Гаврилог Драконв Василь6. Хто кому сказав: "Коли йде війна - гинуть лиш вояки. А коли володар хоче зміцнити владу, - поети гинуть у першу чергу"? б воєвода князевіа князь воєводів пустельник драконуг дракон пустельникові7. Якої пори року дракон зголосився на герць? б вліткув восениг взимкуа навесні8. Найкращим женихом для князівни її батько вважав а Лаврінав Кельбасаг Антосяб Грицька9. Перебуваючи в печері дракона, князівна називала його а Страшидломб Зміємг Метеликомв Квіткою10. Дракон подумав: "Якщо в лицаря на душі милосердя, то він такий же самий як я". г виродока геройв поетб християнин11. Хто вважав, що зло не від дракона, що воно в нас самих? г князьа Грицьков пустельникб Лаврін12. "Де взяти ще стільки драконів, аби кожен з нас мав кого розіп'ясти? Де взяти стільки іуд, аби мали на кого перекласти провину?"Ці питання в уяві князя ставить в Грицькоб Антосьа Настасіяг пустельник​

1)В 2)Б 3)А 4)Б 5)Б 6)Б 7)В 8)А 9)Г 10)В 11)Г 12)Г

Одним з найвідоміших творів М. Вовчка є повість «Інститутка», яка подає приклади ставлення українського панства до селян. Жоден з панів у творі письменниці не замислюється над тим, що він утримує людей на правах худоби і не прагне вирішити це питання шляхом звільнення підвладних йому селян.

Ускладнює проблеми, порушені у повісті, аспект почуттів героїв твору. У цьому плані показово виступає доля головної героїні твору Катерини. Ця дівчина, втративши волю після весілля з кріпосним хлопцем Назаром, після смерті дитини не бачить шляху до мирного співіснування з панною, через що поступово втрачає розум, а потім і гине.

Досить показовим є те, що кожен з героїв повісті М. Вовчка «Інститутка» сповідує особистий шлях подолання тогочасних проблем і звільнення з панства. Наприклад, старенька бабуся, яка просто не уявляє свого життя поза панським двором, упокорилася своїй долі і давно не прагне його залишити. Назар, чоловік Катерини, вирішує втекти від пана, щоб раз і назавжди позбутися свавільного ставлення своїх господарів, яке усе його життя нависає над головою домокловим мечем, адже після смерті коханої дружини і дитини його вже нічого не тримає. А кухар, який був найнятий у місті,сповідує надмірну прислужливість і покірність, яка дозволяє йому удовольняти потреби пані і при цьому абсолютно нічого не робити.

Прокопу вдається випадково звільнитися і звільнити при цьому Устину. Під впливом гніву та істерики пані на мить втрачає свою пильність і хазяйновитість, намагаючись якомога швидше позбутися захисника бабусі, яка в очах панства стає розкрадачкою майна. Адже вона наділила дітей яблуками з панського саду. «Добра» пані погоджується на пропозицію віддати Прокопа у «москальство», причому негайно. За це вона ще довго буде лаяти лікаря, бо позбулася двох найкращих робітників. Москальство Прокопа практично звільнило Устину, яка сім років чекала свого чоловіка з литовського кордону. Тому таке рішення не розв’язує, не показує шляхи вирішення проблем покріпачення.

Дякувати Богу, кріпацтво давно відійшло у минуле, але живим свідченням поневірянь українського народу нам залишилися твори видатних українських письменників, зокрема твори М. Вовчка. Завдяки їм і сьогодні майже живими перед нами постають картини з життя українського селянства часів покріпачення. Прагнення до особистої свободи закладене в нас, нащадках українських кріпаків, не генетичному рівні. Тому, щоб не було повторення історії, нам дуже важливо отримати особисті свободи і права, які стануть ствердженням незалежності і свободи нашої держави.

Благородство – явище, яке прийшло до нас з історії. Якщо аналізувати етимологію цього слова, слід звернути увагу на те, що слово це походить від людей, які мають якість «благого роду». Тому раніше благородною вважалася людина, яка походить з якогось високого або знатного роду. У той же час, якщо говорити про сучасність і той світ, в якому ми з вами живемо, можна відзначити, що зараз формального поділу на роди немає. Всі громадяни за законами рівні і вважається некультурним прямо називати людину благородною або неблагородною. Водночас, все-таки іноді це чомусь все ще відбувається.

Якою б не була сучасність, наскільки рівними б у правах люди не були, але навряд чи можна називати сучасних людей повністю однаковими. Для деяких з наших сучасників характерні одні ознаки, для інших – інші. Усе ще зустрічаються порядні, чесні і справедливі люди, а також ті, для кого всі ці якості не мають жодного сенсу. Все це дозволяє говорити, що неформально можна вважати когось благородним і сьогодні.