451 ГРАДУС ПО ФАРЕНГЕЙТУ 1)Які друковані видання не викликають побоювання у влади. Чому?/ 2)Мому державі вигідно, щоб людину в чотирьох стінах оточували телевізорні стіни? Що про це кажуть Бетті і Фабер 3)Чим пишається Гай Монтег на початку твору

Герасим Никодимович Калитка — реалістичний тип куркуля — нагромаджувача грошей і «преоберетателя земельки».а) жадність і підступність; б) заздрість та хитрість; в) лицемірство і зажерливість; г) лицемірство та деспотизм.
Відношення Калитки до грошей
 «Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо чим краще спече, а смачніше зваре, тим більше робітники з’їдять… Мені треба невістку з приданим, з грішми». «Скотина гроші коштує»; «Е куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя»; «Гроші всьому голова»; «А скільки Пузир дасть приданого за дочкою грішми?»; «Тільки прийдеться платить, то я тебе живого облуплю»; «Тільки ти давай за поросят Пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, на біса терять гроші: женишся на Пузирівні — сам наплодиш завідських свиней»; «З грішми, сказано ж і чорт не брат». «Худобу ганять в празник гріх. Блажен чоловік, іже скоти милує»; «Застав його коняку запрягать, то й не запряже: він зараз полізе по книжках, по тим рихметиках шукать, як це робиться»; «Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи»; «Бий, бодай тобі руки посохли! І замолоду з синяків не виходила, бий і на старість! У! Харциз — коняку жаліє, а жінку бить збирається…».

Браз Михайлика розкривається різними засобами: тут використовується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки Михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька Себастіяна тощо. Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші... Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою.Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята. Михайлик — талановитий хлопець.Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п’єсу. Гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. Вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика. У Михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. Стельмахів Михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила.