Украинская Литература! Державні винагороди Олени Теліги!

Нам треба берегти наш дім - Землю.
Ми діти планети Земля але за часту  буває так, що ми кидаємо сміття на землю,прямо на землю і не задумаємося над цим.Ми не думаємо,про те що,ми зросли на цій землі,а повинні.Повинні берегти наш дім -Землю,робити для неї тільки найкраще і це відноситься не тільки до природи, а й до людей.Адже не треба забувати про стосунки між людьми,ми всі однакові,немає гірших чи кращих,ми народилися на одній планеті і повинні пам"ятати про це.Тому будьте ввічливі до Землі і тих хто вас оточує.Бережіть світ. 

Катерина Василівна Білокур - одна з найвідоміших українських митців малярства. Шлях її в мистецтві був не з легких. Народилась вона в селянській сімї на Київщині, не мючи  атестата про середню освіту, та не маючи змоги вступити в художне училище,   мусила всього досягати самотужки. Навчителем для неї стала сама жива природа. Згодом  в Парижі, коли  на міжнародній виставці демонструвалися  її картини,їх високо оцінив Пабло Пікассо. Весь світ облетіли його слова: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї на цілий світ!».Перед нами одна з небагатьох  картин художниці, на якій зображено не лише квіти."Можливо ви незадоволені моєю роботою , - писала вона в одному з  листів, - оскільки я малюю лише одні квіти? Але як же їх не малювати , якщо вони такі красиві ! Я й сама , коли починаю малювати чергову картину з квітами , іноді думаю : от коли цю закінчу , тоді вже буду малювати що-небудь з життя людей. Але доки закінчу , в голові вже виникає цілий ряд нових картин , і одна одної красивіша - і все квіти , ось вам і весь сказ . А прийде весна , зазеленіють трави , а потім і квіти зацвітуть ... І Боже мій! Як поглянеш навколо - ті хороші, а ті ще кращчі , а ті ще чудовіші ... І я забуваю все на світі , і знову малюю квіти. Не гнівайтеся на мене , мої близькі й далекі друзі , що я малюю квіти , адже з квітів картини красиві " .Ось перед нами розкривається неймовірна, чудова картина - за тином   пишні півонії, далі- ніжно-рожеві троянди. Напроти, царські лілеї, та в їх компанії скромні чорнобривці і рідні, знайомі з дитинства маки. По всій картині, де не де розсипані, як маленькі дорогоцінності, волошки, ромашки та настурція. І обрамлює всю цю пишність, немов вінець, в"юнок. В самому центрі картини нам відкривається маленьке віконечко серед квітів і через нього ми бачимо далечинь - річку, поле і обрій з рясними хмаринками.  Це несподівано, вражаюче, і в той самий час  створено атмосферу затишку і спокою.Кольори, як ні більшості з картин художниці ніжні,  пастельні.Роздивляючись цю роботу , можна по новому, ніби ніколи не бачив, поглянути на нашу землю, та навчитися з вдячністю цінувати прості, на перший погляд речі, які нас постійно оточують. 

(при бажанні, можна скоротити. Наприклад -цитату з листа Катерини Білокур. Вона, доречі зкопійована, бо це ж оригінальний лист. Все решта - самотужки :) )