очень нужно! 6 класс. Напишіть продовження твору "Митькозавр з Юрківки мне!!

Коли ми чуємо слово "Жінка" , то відразу уявляємо собі слабку, ніжну, витончену, благодатну, не доторкану, тендітну істоту. Майже всі в своєму житті чули такі слова: «Місце жінки на кухні!». Але ж хвилиночку… Друзі, скажіть, а хіба не час вже залишити подібні висловлювання в минулому? Хіба вам не здається, що, підтримуючі такі погляди, ми робимо величезний крок назад? Світ змінився. І ми не маємо жодного права приміряти поняття минулих століть на суспільство сучасності.

Якщо колись жінка не могла навіть кроку зробити без чоловіка, то зараз вона має змогу отримати освіту, яку забажає, мати власне житло, авто і так далі. А все чому? Тому що жінки вже є на рівні з чоловіками. Я скажу більше, зараз ніхто не здивується розповіді про те, як чоловік сидить вдома, нічого не робить і живе за рахунок жінки. Світ перевернувся. Але політики ніби нічого не помічають і не пускають жінок до керування державою, викрикуючи «жінкам не місце в політиці!». Чого вони так категорично проти? Може бояться? За тисячоліття патріархату чоловіки створили хорошу матеріально-технічну базу і розгубилися. Що робити далі? У сучасному світі багато чоловіків роблять менше, ніж вони можуть, і це тисне на їх психіку, багато з них не знають на що себе витратити. А жінка знає, тому що вона – завжди творча енергія. Дуже важливі зараз жіночі якості такі, як вміння спілкуватися, інтуїтивне вміння побачити проблему в цілому, посидючість, старанність, уміння вникнути в деталі. І на цьому фоні навіщо зараз в політиці чоловічі якості: уміння ризикнути, відвага, витривалість? Вчені довели, що жінки більш стійкі до емоційних навантажень. Саме це вимагає сучасний неспокійний світ, у тому числі й політичний. Тому жінки могли б скласти не аби яку конкуренцію для чоловіків у державних справах.

Софійка Вишня – головня героїня роману «Русалонька з 8-го В». Дівчина живе з мамою, татом та маленьким братом Ростиком. Родина живе у місті Вишнопіль та нещодавно придбала квартиру. Софійка вчиться у сьомому класі й закохана у свого однокласника Вадима Кулаківського.

Софійка невеличкого зросту, тендітна, з довгим пишним темним волоссям. Вона полюбляє читати. Останнім часом її захопила казка про Русалоньку та її нещасливе кохання. Софія пристрасна та мрійлива: «Софійка й досі не заспокоїться. Так гірко! Так шкода Русалоньки!» Вона порівнює Вадима Кулаківського з принцом, який не помічає ту, що його врятувала. Головна героїня ніби не помічає вади Вадима. Вона вірить у нього, попри його жахливу поведінку та навіть крадіжку. З часом Софія дізнається про прокляття роду Кулаківських та, наче Русалонька, хоче врятувати свого принца: «Софійчині докори розтанули, як дим. Вадим – дим! Тільки щемлива жалість… Ні, вона таки звільнить Кулаківського від прокляття!»

Софія – гарна й чемна дівчинка. Вона добре вчиться у школі, часом дає списувати Вадиму вправи. Софійка допомагає мамі з братиком та у домашньому господарюванні.

Вона добра і справедлива, прагне до у скруті кожному. Вона хоче врятувати Вадима, допомагає Сашкові. Софійка рятує від невдалого шлюбу тітку Сніжану, жаліє покинутих дітей Валентина Білого. Під час подорожей у часі вона влучно аналізує сімейні риси та характери різних людей.

Софійка – хоробра, відважна та допитлива. Вона стикається з дивовижними подіями та магією, подорожує в минуле завдяки чарівній шафі, розбиває сімейне прокляття. Проте дівчина не втрачає витримки та продовжує боронити добрі справи.

У кінці твору дівчинка змогла побороти прокляття та нарешті зрозуміла, що насправді достойним кохання був її друг Сашко, а не Вадим Кулаківський.