Безсмертя і добро, вічність і краса- основа життя людини на землі( на основі вивчених творів В.Нестайка, Я.Стельмаха, Лесі Ворониної)

Кожна людина,мабуть, точно замислювалась над тим,чому існує людство,та чому сама людина існує взагалі. Неважливо,коли.Для розумної людини природно задаватись таким питанням.Найбільше,для розумної природно прагнути чогось більшого,ніж звичайне життя, наприклад добра, багатства,краси або навіть безсмертя. Але,кожна людина,на жаль,знає,що вона не вічна,і її життя коротке,навіть якщо у Бога попросити безсмертя і щиро в це вірити,все одно нічого не зміниться,тільки даремно людина витратить цей час.Але,людина може залишити після себе щось корисне для людства,щось важливе або революціонне:вона може написати книгу,зробити відкриття,придумати та створити ліки,або вакцину від якоїсь конкретної болячки,народити дітей та виховати нове покоління,надихнути іншу людину на хороші подвиги.Все це залишиться на нашій планеті–Землі,після того,як людина піде з життя. Багато людей,які вже давно померли,залишаються у людській пам'яті,тобто,вони ніколи не зникають.Тому,прагнути чогось високого-це природне бажання людини.Тому що людина–це розумна істота,а не двонога тварина,що позбавлена пір'я як тисячоліття тому назвав людину давньогрецький філософ Платон.

удачи :>

Чи хотіла я би таких друзів? Звісно! На мою думку Ява та Павлуша, Сергій та Митько це доказ того що існує справжня та міцна дружба. Вони завжди приходять на допомгу один одному, ніколи не залишають в біді. Вони разом придумують чим розважити себе у вільний час. І навіть якщо це викопати справжнє метро під свинарником, хоч ця ідея зазнала провалу всеодно Ява та Павлуша підтримували один одного. Сергій та Митько взагалі чатували на чудовисько біля озера, хоч як би їм не було страшно жоден з них не втік. Якби вони були моїми друзями я гадаю що це була б найміцніша та найщиріша дружба!

Сподіваюсь що до ) Цей твір написаний особисто мною тому його не можливо знайти в інтернеті)

Відповідь:Портрет героя: «Сама його зовнішність неминуче привертала увагу всіх, хто його бачив. Маючи понад шість футів зросту, він був надміру худий, через що здавався значно вищим. Погляд у нього був гострий і пронизливий, за винятком тих періодів апатії, про які вже відомо, а тонкий орлиний ніс надав його обличчю жвавості й рішучості. Випнуте квадратне підборіддя також свідчило про те, що він людина рішуча. Його руки завжди були в чорнилі й плямах від хімічних препаратів».Вигляд рук: «рука вся поцяткована такими ж шматочками пластиру і вкрита плямами від міцних кислот».Про професію: «…Я – детектив-консультант».Захоплення: «Вміння грати на скрипці», «вправний фехтувальник, боксер і шпажист», «Він уже багато років дотримувався системи робити короткі виписки з газетних заміток, що стосувались людей і подій, тож важко було знайти особу чи факт, про які він не міг би негайно дати якихось відомостей», «його захопленням була хімія», опера.Риси характеру: «Холмс, безперечно, був не з тих, з ким важко жити поряд. Він різко вирізнявся спокійним характером і сталістю в звичках», «Його енергія не мала меж», повага до старих(місіс Хадсон), дружба (лікар Вотсон).Сміх: «…Я взагалі не чув, щоб він сміявся часто, і завжди його сміх віщував комусь лихо…».Чесність: «…поряд з успіхами обов’язково повинні занотувати й оцю мою невдачу».Інші деталі: «…Шерлок Холмс мав дивовижну здатність за бажанням відволікатися від думок, що обсідали його», «…він примудрився не зрадити властиву йому котячу пристрасть до охайності», «…одним із недоліків Шерлока Холмса, якщо це справді можна назвати недоліком, було те, що він майже ніколи і ні з ким не ділився до кінця своїми планами доти, доки цілком їх не здійснював», «йому була властива нелюбов до всякої гласності», «Його похмурій і не схильній до марнославства натурі були неприємні галасливі похвали…».Вміння зрозуміти людину: «… Я ніколи не кохав, Вотсоне, але якби мою кохану спіткала така смерть, я, можливо, діяв би так само…».