Скласти паспорт-характеристику головної героїні Софійки .

1) за сюжетом вік Софійки 13-14 років

2)Все почалося із Клави. Клава – хвороблива жінка, перша власниця коралів, якавийшла заміж за Корнія. У них була дочка Горпина вона вийшла заміж за Павла, у них була дочка Ніна. У Ніни була дочка Ліна, яка одружилася з Максимом і у них було дві дочки: Тетяна (мама Софійки) та Сніжана (лікар-травма-толог). Тетяна, була одружена зі Славком і у них було двоє дітей: Софійка то Ростик

3)-

4) Навчається у сьомому класі. Не відмінниця, але й не двієчниця

5) Має друга Сашка, який потай закоханий в неї. Хлопець сильної волі, та заробляє гроші на прожиття сестер та матері. В творі часто на нього прозиваються "бомжиком"

6) Завжди чуйна до чужих прохань, тому частіших ситуаціях, допомагає всім

7)Доброзичлива, чуйна, цікава, відважна

8)Закохана в однокласника Вітю. В основному, всіх любим і з всіма доброзичлива, але є неприязнь до Ірки Завадчук

1)На вокзалі, вантажником. Грошей не було, з Хати поïхав, а нiчого с собою не узяв.

2) Спочатку нi, не дивлячись на грошi, якi Iван отримував за тренування, але потiм його тренер вже роззлючився та заборонив йому процювати вантажником.

3) Перший тренер Iвана— доктор Брякус. Вiн загинув у автокатастрофi.

4) Вiн вважав, що вкладає в Iвана забагато часу, грошей та сил, щоб вiн потiм все нищив на вокзалi.

5) У нього не було вибору— мадам Бухенбах внесла заставу, та поставила умову: вiн має в неï процювати, або надалi сидiти у вя'зницi.

6) Президент Республіки з дитинства любив цирк. Іван Сила показував новий номер. Він вганяв у дошку велетенські цвяхи долонею. Потім Сила взяв дошку в руки і витягав гігантські цвяхи… зубами. Президенту сподобався цирк «Бухенбах», тож він вирішив сфотографуватися на пам’ять з Іваном і сказав, що того чекає велике майбутнє.

7) Кохав та вiдчував, що винен.

8)Іван Сила – це не просто тiлом сильна людина, це ще i чоловiк, який мав принципи, честь та був справедливим. Вiн не планував заробляти на своєму талантi, не просив бiльшого маючи хист та старався не дивлячись на те, що це було не потрiбно. Вiн сильный i духовно, i фiзично.

9) Iван сильный, вольовий та цiлеспрясований— саме завдяки цим рисам вiн змiг досягти успiху. Менi не сподобалося лише те, що вiн завжди робив себе звичайным...замiсть того, щоб говорити про себе, вiн чекав поки хтось помiтить його серед натовпу.

10) Iван Сила— приклад сiльськоï людини, яка приïхавши не мала грошей на ïжу, а через деякий час змогла стати одним з самих популярних людей свiту. Звiсно, що пiдлiтки можуть брати з нього приклад.

11) Є. Коли дивишся фильм, або читаєш, то розумiєш— усе можливо. Гововне—йти уперед.

найвидатніший український поет, слава української літератури тарас григорович шевченко – справжній син своєї батьківщини. він надзвичайно любив свою рідну україну, усе життя мріяв про її свободу та незалежність, усіма силами прагнув внести свій вклад у справу боротьби за її свободу. де б не був поет, куди б не закидала його доля, він завжди пам’ятав рідні місця і завжди прагнув скоріше повернутися до рідної землі, зустрітися зі своїми земляками і однодумцями. роздуми т. г. шевченка над долею українського народу, його любов до вітчизни, печаль і туга за нею під час перебування поета на чужині висловлені у багатьох творах т. г. шевченка.

під час навчання майбутнього великого кобзаря у петербурзі, а потім в казематі та у засланні в уяві поета постійно виникали картини рідної землі, рідних вишневих садочків, він пам’ятав пісні українських дівчат. одним із творів, в якому він втілив ці картини, є невеличкий, але досить виразний вірш «садок вишневий коло хати», який вражає глибиною любові поета до природи свого краю та до свого народу. не маючи сподівань повернутися на батьківщину, т. г. шевченко змальовує чудову картину рідного краю:

«хрущі над вишнями гудуть.

плугатарі з плугами йдуть,

співають ідучи дівчата,

а матері вечерять ждуть».

на засланні т. г. шевченко усі свої помисли звертає до долі поневоленого народу своєї батьківщини. творчість поета у той період сповнена роздумами про те, як він є своїми поезіями рідному краю, як вони сприймаються українцями. наприклад, у поезії «хіба самому написать…» він підіймає такі проблеми:

«за що я вкраїну люблю?

чи варта вона огня святого? »

т. г. шевченко усе своє життя відчуває нерозривний зв’язок з україною, проявляючи до рідного краю синівську любов. багато років перебуваючи в далеких степах, поет прагне, щоб вітер приніс хоч «крихітку землі із-за дніпра». він мріє ще повернутися на батьківщину, подивитися на чарівну природу рідного краю