Яким трюком здивував Іван Сила Президента Республіки? а)зігнув товсту залізяку у вигляді сердечка б)виніс усіх артистів цирку на манеж в)одним махом долоні вганяв цвяхи в дошку г)вправно працював повітряним гімнастом

ответ: в)одним махом долоні вганяв цвяхи в дошку

Айголовніше, що можна сказати про Герасима Калитку, це те, що він був одержимий як грошима, так і землею. Бажання постійного накопичення землі та збільшення о власних територій в ті часи було абсолютно логічним і зрозумілим. Тоді, коли він жив, чим більше у людини було землі, тим багатшою вона вважалася. З цієї причини Герасим так прагнув володіти все більшою кількістю землі. Бажання грошей проявлялося в тому, що він був настільки одержимий ними, що погоджувався на відверто брехливі для себе афери, як, наприклад, зі ста тисячами, які обіцяв йому єврей. Гроші мали над ним повну владу, але не до кінця зрозуміла причина цьому. Швидше за все, психологічно Герасим відчував себе впевнено, безпечно і спокійно лише в тому випадку, якщо ставав багатшим.Як уже згадувалося, образ Калитки у реальному житті є характерним для багатьох людей. Ні для кого не секрет, що сьогодні найголовніше в житті дуже багатьох людей – це гроші. Люди готові робити самі неприємні для себе речі, прирікати себе на страждання і навіть поводитися незаконно або аморально, щоб стати трохи багатшими. Для дуже багатьох людей основна мотивація дій – це отримання грошей. У той же час життя людини складається не тільки з споживання і використання зароблених коштів, необхідно приділяти свою увагу і іншим сферам. Крім того, життя занадто непередбачуване. Люди не гребують обманювати один одного, здійснювати шахрайські дії, а тому навряд чи можна розраховувати на власні багатства – їх завжди можна втратити.Мені щиро шкода тих людей, для яких основною мотивацією по життю є гроші. Це дуже ненадійний орієнтир і мотивація. Сучасний світ стабільний тільки для найбагатших і найхитріших, які завжди можуть скористатися чужою наївністю. Герасим Калитка вважав, що він може когось обдурити, але обдурили на ділі його самого. Через це він мало не скоїв суїцид. Чи варто було це тих грошей? Не думаю, але якщо ти під вічною владою грошей, навіть невеликі втрати можуть дуже сильно засмутити.

Рік написання: 21 жовтня 1845 р Тема «Великий льох»: правдиве відображення трагічних епізодів української історії, показ національного відкупу українського народу, пов’язаного з пошуками скарбу Б. Хмельницького, в часи гетьманування якого українська держава досягла вершини свого розвитку. Ідея «Великий льох»: засудження зради старшинської верхівки інтересам української нації; підступного приєднання України до російської імперії; імперського геноциду російських посіпак в Україні, висловлення обурення антиукраїнською політикою жорстокої імператриці Катерини, яка спричинилася до знищення лицарської Запорозької Січі. Основна думка «Великий льох»: а) доля держави не в руках лідерів, а в руках народу; б) усяка послуга ворогові, навіть найменше сприяння йому, є смертельним гріхом. Жанр «Великий льох»: поема-містерія. Це дійсно містерія, оскільки у творі є містичні образи передчасно померлих людей. (Містерія — жанр західноєвропейського релігійного театру епохи пізнього середньовіччя (ХІV–ХVІ ст.), в основу якого покладено біблійні сюжети, народні вистави на площах Франції, Англії тощо). Значення епіграфа до твору. Щоб струсонути сумління своїх земляків і збудити їх з літаргічного сну національної несвідомості та байдужості, Т. Шевченко, компонуючи твір, поставив на вступі до неї слова псалмоспівця, сповнені болю і трагічної розпуки, щоб були вони для читача пересторогою і наукою.
Композиція «Великий льох» Ця поема ділиться на три композиційні частини — «Три душі», «Три ворони» і «Три лірники», а також епілог («Стоїть в селі Суботові…») Для будови твору характерна троїстість як і у фольклорі (три бажання, троє синів…) Експозиція: розповідь трьох душ про наявність льоху, який необхідно було розкопати аби вони змогли потрапити до раю. Зав’язка: подорож-екскурс у трагічне минуле України. Кульмінація: відсутність скарбу в малому льосі, що виявило роздратованість начальства Москви. Розв’язка: Так малий льох в Суботові / Москва рокопала! / Великого ж того льоху / Ще й не дошукалась. Поема-містерія «Великий льох» в історичному і філософському планах — центральний твір у «Кобзарі», бо в ній розглянуто проблеми втрати політичної свідомості, що призвело нас, українців, до втрати державності, до національного поневолення. Українська пісня перемоги у Визвольній війні була віддана Росії. Автор засуджує українців, які свідомо піддалися і піддаються ворогові, тим самим передрікаючи на загибель цілий народ.