13.За яких обставин вперше зустрічаються Кирило Тур та Шрам? 14.Хто врятував Лесю, коли її викрав Кирило Тур? 15.Кого підбіг рятувати Сомко і як він це пояснив? 16.Куди повезли Петра і хто його лікував? 17.«А посеред двору в Гвинтовки стояв стовп, і в стовпу усе кільця, то залізні, то срібні…» Навіщо? 18.За яких обставин Петро зустрічається з Кирилом Туром удруге? 19.Якою була «розправа»? 20.Чому рада «чорна» і де відбувається? 21.Хто переміг? 22.Що сталося із Сомком? 23.Як закінчив своє життя Шрам? 24.Куди подався Петро і як його там прийняли?

Відповідь:

13. Кирило Тур був отаманом і визволив Шрама від ляхів, поціливши «… ротмістрові якраз межі очі…».

14. Петро; билися з Кирилом доти, поки обидва не впали.

15. Кирила Тура; «Молода, батьку, знайшлася би й друга, а Кирила Тура другого не буде».

16. У Хмарище; Леся та її мати.

17. Простий козак в’яже свого коня до залізного; значний козак – до мідного; рівня господареві – до срібного.

18. Петро зустрів чоловіка з дівкою – це Кирило Тур із сестрою. Йде до них, але по Кирила приїхали козаки і забрали його в урочище Романівський Кут, щоб покарати.

19. Прив’язали до стовпа, хто проходив — пив горілку та бив Тура по спині.

20. Чернь зібралася, у Ніжені.

21. Іванець; Сомка, Васюту та їх вірну старшину взяли під сторожу.

22. Кирило пропонує Сомку одягнути свій одяг і втекти, але той відмовляється; пізніше йому відтяли голову.

23.    Тетеря обліг Паволоч. «Шрам головою своєю одкупив полковий свій город…», «прийняв усю вину», одтяли голову.

24.    Думав Петро податися на Запоріжжя, продав своє добро та поїхав у Хмарище. Прийняли як у своїй сім'ї, через півроку одружився з Лесею.

Пояснення:

Мелашка 

Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на 
червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, 
як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, 
з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та 
червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні 
брови, густі-прегусті, як шовк. 

Лаврін 

Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились 
привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, 
рум'яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на 
матір. 

Маруся 
«замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою». «Вона любила цілувати їх (панів) в руки, кла-нялася, підсолоджувала свою розмову з ними». «Вона любила чепуритись і держала себе дуже чисто. Все на їй було чистеньке, неначе нове». «неначе в розмові мед розливала по хаті». 

Омелько 
«здорові загорілі жилаві руки». «густі дрібні зморшки». «сухорляве й бліде лице». «Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони плуги та рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. Гроші втікали до шинкаря. Панщина поклала на Кайдашеві свій напечаток». Старий Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками. 

Карпо 
Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті. 

Мотря 
Мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечке од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. Він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем.

Характеристика Кайдаша
"Широкі рукава закачалися до лік5тів, з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною."
"Лице його було жовте, як віск"
"Його голова стояла сива, аж біла, тільки брови чорніли на широкому блідому лиці та темні очі блищали, неначе у ямках, глибоко позападавших під бровами."
Кайдашиха
"Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима,з тонкими губами та блідним лицем."
"По другий бік тину стояла баба Кайдашиха, висока та суха, неначе циганська голка, в запасці, в рясній білій, як сніг сорочці, в здоровій хустці на голові."
Лаврін
"Лаврінове молоде довгасте лице було румяне. Веселі сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонки й ніс, румяні губи-всеподихало молодою парубчою красою. Він був схожий з виду на матір. "
Карпо
"Карпо був білявий, але волосся на його голові з вершечка було трохи рудувате."
Кайдашеві сини
"Кайдашеві сини були молоді парубки, обидва високі, рівні станом, обидва довгообразі й русяві, з довгими, тонкими , трошки горбатими носами, з румяними губами."