Страшене оповідання Хвильового описує, як розірвав свою душу чекіст. Він весь останній час гаряче бажав стати людиної з холодним чітким разумом, але став назавжди лише мертвим. Він так радів, що зустрів на своєму шляху доктора, що той наприкінці цієї жахливої історії дав йому можливість скласти останній іспити на вірність. Головному герою треба було обрати між "я-чекіст" і "я-людина". Борячись за свої переконання, зміг розтріляти свою матір, яку не тільки любив, але й потребував більш за все. Вони були так близькі. Ще донедавно він клав її голову собі на груди, а вже сьогодні він віддав їй останній знак своєї любові- вбив сам, обіймаючи в останніх синових обіймах. Як не страшно це казати, але в цьому проявилася його любов, його біль і відчай. Можливо, недарма автор часто згадує образ Марії Діви, бо як вона віддала сина на смерть заради віри, так і син віддав мати заради своїх переконань у справедливість і перемогу тих, хто стали для нього богами.
Якщо він і залишиться живим, то гадаю, що життя для нього все одне скінчилося там на мертвому полі, серед мертвих монашок, поряд з покладеним ніжно тілом відданої на смерть матері.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
ХЕЛП! Оксана Забужко «Нічний трамвай» аналіз вірша
Мета вчителя історії : розширити знання учнів про історичну постать Т. Шевченка; поглибити знання учнів про українське село ХІХ ст.; формувати вміння виділяти головне, розвивати діалогічне мовлення, розширити кругозір; виховувати толерантність, патріотизм.
Тип уроку: комбінований
Обладнання: підручник, “Кобзар” Шевченка, портрет митця, учнівські ілюстрації до поезії, роздруківка репродукції картини Т. Г. Шевченка “Селянська родина”, виставка книг Шевченка і про Шевченка, пісня «Садок вишневий коло хати», презентації : «Садок вишневий коло хати», «Кирило-Мефодіївське братство»
Учні повинні знати: ідейний зміст поезії «Садок вишневий коло хати», особливості виразного читання пейзажних віршів.
Учні повинні вміти: виразно читати поезію; досліджувати в ній образи, розкривати їхню роль; відтворювати настрій пейзажної поезії; описувати власні почуття, викликані прочитаним, порівнювати різні види мистецтва, робити висновки.