Звертання у вірші: <<пломінний день>>

Хочу жити, аж життя не зломить,
Хай мій клич зірветься у високість
Хай кружляє, мов невтомний сокіл,

Хочу жити, аж життя не зломить, Нехай мій клич зірветься у високість Нехай кружляє, як невтомний сокіл,

Объяснение:

На мою думку, звертаючісь да лихослів‘я та лайки людина намагається описати внутрішні емоції та переживання. Але ж в дитинстві мати й батько ніколи не вчили нас цим словам. Тому що, за собою вони несуть бруд, та робить ваше мовлення більш грубим й неприємним

По-перше, лихослів‘я є частиною побутового життя украінського народу.Деякі люди вважають лайку за хворобу або паразита, забуваючі іі походження. Ще наші дідусі вміли додати перцю до свого мовлення. Тому неможливо уявити наш народ без нецензурної лексики.

По-друге, поширення нецензурної лексики може впливати як на доросле так і на молодше покоління. Лаючісь, ми робимо наше мовлення більш грубим та непривабливим. Небезпечним є поширення бруда у своій мові, велика кількість грубих слів не личить людини, та зробить іі менш привабливою для оточуючих.

Прикладом може слугувати твір «кайдашева сім‘я», Івана Нечуй-Левицького, у якому головні герої перебуваючі у постійних сварках звертаються до грубих вимов або ж лихослів‘я.

Не можу не згадати свого друга Петра, котрий перейшовши в іншу школу не знайшов порозуміння і підтримки однокласників, пізніше він дізнався, що із за великого вмісту нецензурного лексикону однокласники не хотіли з ним спілкуватись. Врешті-решт він зрозумів свою помилку й звільнився від неї

Отже, лихослів‘я та лайка є частиной нашого буття, але варто вміти його стримувати, щоб оточуючім було приємно з вами спілкуватись.

Чувак, написала на коленке так что проверяй на ошибки

Острожская Библия» состоит из 76 книг Ветхого и Нового завета (по сравнению с нынешними изданиями церковно-славянской Библии недостает только «Послания Иеремии»). Некоторые её части основывались на переводах Франциска Скорины. Среди источников указывают также «Геннадиевскую Библию» — рукопись конца XV века. Предисловие написано Г. Д. Смотрицким — отцом Мелетия Смотрицкого.

Имеются экземпляры с различными выходными сведениями, помещенными в конце книги. Небольшая часть экземпляров имеет на последнем листе текст выходных данных (колофон) в виде треугольника с датой 12 июля 1580, ниже помещена типографская марка Ивана Федорова. В других экземплярах текст оканчивается в два столбца, ниже типографской марки и выходных данных (на греческом и ц.-сл.) с датой 12 августа 1581 помещена концовка. В связи с этим часто говорят о двух различных изданиях книги. Однако на титульном листе всех известных экземпляров стоит 1581 год; по наблюдениям А. С. Зёрновой, описавшей 29 экземпляров, издание было одно, хотя по какой-то причине затянулось и некоторые листы были перепечатаны (в частности, исправлялись ошибки); разных комбинаций из перепечатанных и неперепечатанных листов достаточно много. 

Как и все издания Ивана Федорова, «Острожская Библия» набрана и сверстана безупречно. В ней для основного текста применён мелкий, но удобочитаемый «острожский» шрифт, полууставный с элементами скорописных начертаний, и набор в две колонки. Объем текста оценивают в 3 240 000 печатных знаков. Острожская Библия практически без изменений была перепечатана в Москве в 1663 г., так что по сути являлась официальной редакцией славянской Библии до 1740-х годов, когда была подготовлена исправленная так называемая Елисаветинская Библия, используемая и поныне.