С.р "Шістдесятництво" 1. Хто із героїв твору Л. Костенко «Маруся Чурай» зазначив, що серце у Марусі «горде і трудне»? А Мати героїні; Б Бобренчиха; В Лесь Черкес; Г Пушкар. 2. У творі «Маруся Чурай» Л. Костенко відображується боротьба українського народу під керівництвом Б. Хмельницького... А з монголо-татарами; Б з печенігами і варягами; В турками; Г ляхами. 3.Йдучи начебто від християнства до поганства, поет утілював у повноцінних художніх образах природність буття людини і її мислення, ту оживленість світу, яку він знаходив у лемківському фольклорі" - сказано про АБогдана-Ігоря Антонича БМиколу Вороного ВВасиля Симоненка ГЄвгена Маланюка ДВасиля Стуса 4. Кому з героїв твору Л. Костенко «Маруся Чурай» доручено виклопотати в гетьмана помилування Марусі Чурай? А Лесю Черкасу. Б Івану Іскрі. В Пушкару. Г Якиму Шибалисту. 5. Установіть відповідність між твором і суголосним йому мотивом. 1 «Молюсь і вірю…» 2 «Балада про соняшник» 3 «Як добре те, що смерті не боюсь я...» 4 «Арфами, арфами...» А гімн весні як символу любові, життя і натхнення Б незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких обставин В талант бачити красу в повсякденні Г синівська любов до Батьківщини і віра в повернення на рідну землю Д молодечий оптимізм, відчуття польоту 6.Установіть відповідність між художніми засобами й поетичними рядками, у яких їх ужито 1 метафора А Очицями, повними блекоти 2 оксиморон Б Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні... 3 синекдоха В Ми — це народу одвічне лоно, ми — океанна вселюдська сім'я. 4 епітет Г Темряву тривожили криками півні Д Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю. 7. Установіть відповідність між твором і видом лірики, до якої він належить. 1 «Гімн» І. Франка 2 «Українське альфреско» Л. Костенко 3 «О панно Інно...» П. Тичини 4 «Блакитна Панна» М. Вороного А інтимна Б пейзажна В релігійна Г філософська Д громадянська 8. Установіть відповідність між родом діяльності та прізвищами шістдесятників. 1 літературні критики 2 поети 3 художники 4 композитори А Л. Грабовський, М. Скорик, В. Івасюк Б І. Світличний, М. Коцюбинська, І. Дзюба В Д. Павличко, І. Драч, В. Симоненко Г А. Горська, В. Зарецький, В. Кушнір Ґ Гр. Тютюнник, Є. Гуцало, В. Шевчук 9. Установіть відповідність між назвами творів Л. Костенко та їхньою тематикою. 1 «Хай буде легко. Дотиком пера…» 2 «Страшні слова, коли вони мовчать...» 3 «Українське альфреско» 4 «Я вранці голос горлиці люблю…» А образи-архетипи як атрибути української свідомості Б захоплення красою української природи В глибина і щирість почуттів ліричного героя Г роздуми про роль поета і поезії, про відповідальність митця перед народом

Тугар Вовк
Тугар Вовк гнобитель, зрадник, що над усе ставить свої особисті інтереси й прагне жити, визискуючи з інших. Він хоче заволодіти багатствами краю, поневолити його людей. Але волелюбні тухольці не скоряються боярину, і громада одностайно ухвалює вигнати Тугара Вовка з Тухольщини. Прагнучи помститися непокірним тухольцям, розлючений боярин іде до монголів і обіцяє провести їх через гори, сподіваючись з їхньою до підкорити волелюбних тухольців, заволодіти усіма багатствами. Зла, жорстока, нікчемна, підступна людина, зрадник батьківщини, народу ніколи не може викликати ніякі інші почуття, крім жорстокого осуду, ганьби смотри тугар вовк був: був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських ведмедів, яких їхав воювати.

Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор. «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота». Риси характеру Захара Беркута  добрий і волелюбний;  відвертий і чесний;  працьовитий;  розсудливий і мужній;  витриманий. Найповніше розкривається характер Захара Беркута у грізний для його народу час, коли він стає на чолі тухольської громади у боротьбі з монгольськими нападниками. Саме він складає план знищення монголів, на його заклик приходять на до тухольцям верховинці й загіряни, він безпосередньо керує боротьбою тухольців. І в цій боротьбі найбільше проявляється його мужність, світлий розум і передбачливість. Він пропонує не відбити напад монголів, а розгромити ворога в тухольській долині, щоб захистити сусідні села від несподіваного нападу монголів. Ним керують у першу чергу громадські інтереси. Почуття громадського обов’язку, яке тісно зв’язане з глибоким патріотизмом, у Захара Беркута найяскравіше проявляється в трагічну хвилину, коли в полон до ворога потрапляє його син. Усією силою своєї душі він любить сина, але коли Тугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів із тухольської долини в обмін на полоненого Максима і частина тухольців просить Захара прийняти цю пропозицію і визволити свого сина, то він відмовляється. Захар пояснює, що тут справа йде не про його сина, а про долю їхніх сусідів — верховинців і загірян, які, непідготовлені, зазнають ще страшнішого горя від нападу монголів. «Не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі»,— каже Захар Беркут, затамовуючи біль у душі. Він підкоряє свої батьківські почуття громадянським інтересам. І його відповідь посланцеві Бурунди звучить твердо і переконливо: «Або ми всі погинемо, або ви всі — іншого вибору нема». Коли ж вдруге заходить мова про долю його сина, якого можна було врятувати, відпустивши живими ватажків монгольського війська, Захар Беркут і тут проявляє свою принциповість і твердість переконань. Він не може навіть тоді, коли монгольське військо знищене, прийняти пропозицію Бурунди, бо знає, який це підступний і жорстокий ворог. Бурунда ніколи не забуде загибелі свого війська і наведе на тухольців ще страшнішу силу. «Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю!» — каже Захар Беркут. Своєю рукою посилає він величезний камінь у купу, де, крім ворогів був і його син. Після того як Захар послав смертельну зброю, він «тремтів, мов мала дитина, і, закривши лице руками, ридав тяжко». Ось як дорого коштував йому той останній удар по ворогу. Можливо, від цього він так раптово і помирає. Але яку силу духу, твердість і стійкість він проявляє перед цим, у грізний для свого народу час. Слід підкреслити і чесність старого Захара. («Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові».) Він прекрасний у всьому, навіть у своїй смерті. У своїй останній промові перед громадою Захар говорить про те, що тухольці перемогли ворога не лише своєю зброєю, а й мудрістю і дружбою, згуртованістю, висловлює впевненість у щасливому майбутньому рідного народу. Як заповіт нащадкам звучать його слова: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить нас». В образі Захара Беркута втілені мудрість, мрії і прагнення народу.