Ребят ответы на во Лесі Українки Лісова пісня1.Чи бажала мати Лукаша синові сімейного щастя, а собі спокійної старості в достатку .У чому причина помилки цієї жінки?2.Чим саме не сподобалася Лукашевої матері Мавка?Чому вона мріяла про іншу дружину для Лукаша?3.Чи любив Лукаш Мавку?Чи справжнє було почуття?Чому ж тоді хлопець так швидко завагався, охолов, почав шукати шляхів до відступу?Чи ідеалізувала Мавка людську любов?4.За народним віруванням вважалося, що лісовичка, якщо її повінчають з хлопцем в церкві, стане людиною . Де і як про це говорить дядько Лев?Чи хотів би він бачити Мавку і Лукаша в парі?Чи були достойними одне одного в коханні?5.Дядько Лев переписав Лукашеві і сестрі все майно . Він думав, що житиме не самотнім, а в сім’ї. Чи здійснилися його мрії?6.Чи підходив своїм слабовольним характером Лукаш вольовий Килині?Чи могли вони бути щасливими?Чому ж не були?7.Чи можна сказати , що Мавка не боролася за своє щастя з Лукашем? 9.Як ви розумієте слова лісовички, коли вона погрожує розправитися з суперницею?Чи могла б виконати свою погрозу?8.Чому Мавка прийшла під Лукашеву хату? Як Килина сприйняла її появу?10.Чи гине любов Мавки і Лукаша разом з їхньою фізичною смертю?

Цвірінькнути

ЛЕОНІД ГЛІБОВ

(1827—1893)

Літературні псевдоніми — Простодушний, Непостоянный Сотрудник, Капитан Ботвиван.

Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині управителя поміщицьким маєтком. Дитинство його минало в селі Горби Кременчуцького повіту, куди переїхав батько разом зі своїм паном. Проживаючи неподалік від панського маєтку, малий Леонід бігав туди гратися й іноді ставав свідком жорстоких розправ пана над кріпаками, часто заступався за них — і на все життя зненавидів насилля й деспотизм. Початкову освіту Леонід здобув удома: на сьомому році читати навчила мати, писати — пан Родзянко, місцевий священик — арифметики, латинської і грецької мов і, звичайно ж, Закону Божого. У 1840 р. Леоніда відвезли до Полтавської гімназії. Відірваний від родини, він сумував за батьками, рідною домівкою. Туга виливалася в поезії. Так народився перший твір — вірш "Сон". У 1847р. у Полтаві вийшла перша збірка поетичних творів під назвою "Стихотворения Леонида Глебова". Радість гімназиста-шестикласника була короткою: розлючений інспектор гімназії не зміг пробачити хлопцеві, що той посмів друкуватися без його дозволу. Невдовзі Леонід захворів і повернувся до батьків. Гімназія залишилася незакінченою.

Улітку 1848р. Л. Глібов перебував в рідній Хорольщині. Саме в цей час до рук йому потрапили дві книжки — "Кобзар" Тараса Шевченка та "Приказки" Є. Гребінки. Вражений прочитаним, він почав писати українською мовою. Цього ж літа в його зошиті з'являються байки "Вовк і Ют", "Лебідь, Щука і Рак", "Зозуля й. Півень", які були надруковані аж у 1853 році.

Объяснение:

Воть, достаточно легко <3.

1857, 15 травня — у самборі на львівщині в родині дрібного урядовця народився андрій якович чайковський.

1850-і-1860-і рр. — після смерті батька переїхав у с. гординя (біля самбора), мешкав у бабусі. початкову освіту здобув під наглядом учителя церковної школи с. гордині теодора присташа

1869–1877 – навчався в Самбірській гімназії, де прочитав Шевченкового «Кобзаря».

1873–1877 – був членом підпільного товариства «Студентська громада».

1877 — вступив на філософський факультет Львівського університету, через нестатки залишив його і пішов до війська.

1878 — продовжив навчання на юридичному факультеті Львівського університету, очолив студентську організацію “Дружній лихвар”.

1880 — навчався в університеті і підробляв у “Просвіті”.

1882 — Чайковського мобілізували в австрійську армію для придушення герцеговинсько-боснійського визвольного руху. Переїхав у м. Бережани на Тернопільщині, де працював адвокатом.

1884 — склав іспит і став адвокатом-оборонцем у карних справах.

1885 — початок плідної літературної праці; вихід у світ перших літературних творів “Вуйко”, “Образ гонору”, “Олюнька”.

1886 — поява творів “В чужім гнізді”, “Моя перша любов”, “Бразильський гаразд”, “Не піддавайся біді”.

1887 — поява творів “Курателя”, “Рекрут

1890 — у Бережанах відкрив приватну адвокатську канцелярію.

1892 — у газеті “Діло” надруковано “Спомини з-перед десяти літ”.

1895, 16 лютого — познайомився з Осипом Маковеєм.

1895, 26 березня — Іван Франко в листі привітав Андрія Чайковського з “літературним успіхом на писательськім полі”.

1896 — невідомий священик під криптонімом Ю. Д. звинуватив Чайковського, що він у своїх творах “Олюнька”, “В чужім гнізді” очорнив українське духовенство, на що письменник відповів словами ранньохристиянського богослова і філософа Блаженного Августина: “Коли правда є скандалом, то нехай буде скандал”. 1902 — вихід у світ автобіографічної повісті “Своїми силами”.

1906 — став членом антиалкогольного товариства “Відродження”, пропагував тверезий іб життя.

1907 — український письменник Михайло Коцюбинський у листі до Андрія Чайковського написав: “…я поклонник Вашої музи”.

1907 — вийшла повість “За сестрою”.

1914 — повернувся до Самбора, де цього ж року з намови москвофілів його заарештували і посадили до в’язниці.

1914 — звільнений з ув’язнення, отримав роботу адвоката.

1918, 1 листопада — 1919, 13 травня — працював самбірським повітовим комісаром (старостою) ЗУНР.

1919, травень — з сім’єю переїхав на постійне місце проживання в Коломию.

1920 — українська громада в м. Коломиї надала письменнику помешкання в Народному домі.

з 1924 — голова Товариства письменників і журналістів у Львові.

1927, жовтень — листувався з професором Іваном Огієнком.

1928, 21 грудня — у Львові Товариство письменників і журналістів вшанувало 40-ліття громадської праці і літературної діяльності Андрія Чайковського.

1929, 2 березня — урочистий вечір з нагоди 40-річчя літературної діяльності Андрія Чайковського в Коломиї.

1929 — у Коломиї видано виступ Дмитра Николишина “Андрій Чайковський. Ювилейний реферат”.

1930 — видав книгу спогадів з часів боротьби за українську державність “Чорні рядки”.

1934, 19 січня — у м. Львові Андрієві Чайковському зроблено операцію.

1934, 17 вересня — родина Чайковських відсвяткувала золоте весілля Андрія та Наталії.

1935, 2 червня — після тривалої хвороби на 78 році життя в Коломиї помер Андрій Чайковський.