"Краса природи і краса душі людської" твір мініатюра 5 клас.

Є чимало таємничої чарівності в творіннях природи. Незлічимі природні багатства всього світу. Багатоводні річки, безкраї ліси, високі гори, родючі поля, безцінні скарби надр. Але найголовніше багатство – це люди. Чудові люди, справжні творці людського щастя.

Який прекрасний світ, в якому я живу! І восени, і взимку, і навесні, і влітку – в усі пори року земля дивовижна. Берізками можна милуватися нескінченно. Важко навіть сказати, коли вони бувають красивіше – навесні або влітку, восени або взимку? Березам однаково йде і алмазний зимовий убір, і золота парча осені. А які гарні вони навесні в зеленому вбранні! Світло, що випромінюється березами, здатне обігріти змерзлу душу. Скільки пісень про них складено, скільки віршів написано, і все мало! У кожної людини знаходяться для цієї красуні свої задушевні, часом несподівані слова.Сонце давнє, як світ. Воно сходить щодня і несе з собою світло і життя. Коли в сонячний ранок влітку підеш до лісу, то на полях, в траві, видно алмази. Всі ці алмази блищать і переливаються на сонці різними кольорами – і жовтим, і червоним, і синім. Коли підійдеш ближче і розгледиш, що це таке, то побачиш, що це краплі роси зібралися в листах трави і блищать на сонці.

Объяснение:

Пошук...

Твори / Твори українською

Порівняльна характеристика Якима Сомка та Івана Брюховецького "Чорна рада", Куліш

Перегляди: 5372

Куліш Пантелеймон

Порівняльна характеристика Якима Сомка та Івана Брюховецького в романі "Чорна рада", П. Куліш:

Спільне: козацька старшина — гетьмани; розумні, енергійні, боролися за булаву.

Відмінне:

Яким Сомко - чесний, порядний, освічений, дотримується козацьких традицій і звичаїв; безкомпромісний; мріяв об’єднати Україну сильною рукою, зробити її незалежною.

Іван Брюховецький - хитрий, облесливий, нечесний, жорстокий; влади добився обманом, підкупом; зневажливо ставився до козацьких старійшин, черні; мріяв про особисту владу, славу та збагачення.

Рідна школа. Перша вчителька. Добру пам'ять про них зберігає людина все життя. Саме перша вчителька введе маленьку дитину в казковий світ знань, вона навчить не тільки навчить читати і писати, а й бути доброю, чуйною, чесною і розуміти, що це таке — бути справжньою людиною.
Теплотою і ніжністю оповитий образ учительки в поезії А. С. Малишка "Вчителька". Все життя вона віддала школі, учням. Новий рік починався для неї у вересні, коли, після літньої перерви, знову малиново дзвенів шкільний дзвоник, скликаючи дітей до школи. А над шкільним подвір'ям високо в небі пролітали журавлі, своїм курликанням нагадуючи, що знову почалася осінь — час дітям до школи.
За довге трудове життя вчителька вивела у світ багатьох дітей. Далеко хні життєві шляхи, але всі вони починалися від стежини, що вела до школи. Нею, цією "доріжкою у клас", проходитимуть кожного року все нові учні. І завжди з ними — їхня вчителька.
Під час війни вона пережила страшне лихо — втратила двох синів, посивіла від горя, "як в тяжкий мороз непожата нива". Але життя не спинити, підросли діти, яким час іти до школи. І невтомна трудівниця знову за роботою, яка гоїть рани, проганяє тугу, вселяє віру в майбутнє.
Повага до вчительської праці, вдячність за добро, любов до вчительки передана поетом у звертанні, яким закінчується вірш:
Вчителько моя, зоре світова,
Раднице моя...
Незабаром закінчиться ще один навчальний рік, потім другий... Але ми завжди пам'ятатимемо свою першу вчительку, яка знала нас зовсім маленькими. Дякуємо вам, дорога наша, за все!