1.Чому в підзаголовку до назви роману "Чорна рада" зазначено: "Хроніка 1663 року"? 2.За яких часів відбуваються події у творі? Про що це свідчить? 3. Що П.Куліш зазначає про Череваня, знайомлячи цього героя з читачем? 4. Яких страждань у минулому зазнав Василь Невольник? 5. Через що Шрам одночасно був і полковником, і попом? 6 За що Шрам отримав таке прізвище? 7. Що змусило полковника Шрама з сином вирушити у далеку путь? 8. Хто такий старець-кобзар ( Божий чоловік)? 9. За що був вдячний Василь Невольник старцеві? 10. Яке лихо сталося за Дніпром після смерті Б.Хмельницького? 11. Що свідчить про зневажливе ставлення Я. Сомка до І.Брюховецького? 12. Яким шляхом Іван Брюховецький намагався отримати для себе прихильність козаків? 13. Що свідчить про заможність Череваня? 14. У чому виявилася сміливість Петра Шраменка?15. За яких умов Череваниха погодилася на заручення своєї дочки Лесі з Петром Шраменком?​

Автор «Неймовірних пригод Івана Сили» О. Гавриш наполягає на тому, що цей твір — дитяча казка. Але, як на мене, розповідь про Івана Силу — це пригод­ницька повість про видатну людину.

Прототипом образу Івана Сили стала реальна людина — Іван Фірцак (сценіч­не ім’я — Кротон), якого на Закарпатті знають усі. Кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. Глядачі десятків країн апло­дували атлетові, але, повернувшись на Україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах.

На жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але до­бре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. А те, що Іван Фірцак належить історії України, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв нашу країну у світі.

«Неймовірні пригоди Івана Сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. О. Гав­риш відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.

Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. Шукаючи долі в місті, Іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, засту­пився за Міху Голого, вокального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. Брякус за­боронив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тре­нував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чем­піона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. Чесний, відкритий, благородний, Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із най­складніших ситуацій. Автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках за­вжди перемагає добро і благородство.

В цьому творі був лише один герой який на мою думку був сильно, але злий. Це князь. Коли пустельник помирав він попереджав дракона, що він є приводом звинувачування всіх проблем які можуть бути. Це показує який був жорстокий світ. Те що дракон погодився на смерть було добровільно, але ця смерть принесла щастя тільки Настасії та її чоловікові. Князь після того що він зробив поплатився і залишився один. Навіть коли відважний лицар, який вбивав людей на полі битви не зміг вбити цього благородного дракона,бо у нього є душа. Те співчуття якого не вистачило князеві. Це в котрий раз підтверджує його реакція після того як князь розповів йому цю історію. В цьому творі добро і зло нарівних, тому,що на мою думку не можна сказати,що у цьому творі було багато позитивних моментів і навпаки.