Остап Вишня Мисливські усмішки.Зробити ідейно художній аналіз

Аналіз збірки «Мисливські усмішки»   Вершиною розвитку жанру вважаються «Мисливські усміш­ки», які Максим Рильський назвав «ліричною поезією в прозі». Як мудрий знавець природи й співець її щедротного світу, постає Остап Вишня в усмішках власне мисливських — про пере­бування людини на полюванні, риболовлі, допитливість і вміння пізнавати звички й характери «мешканців» лісу, степів, річок, озер. Поетичний лад усмішок обумовлений тим, що в них д багатий душею оповідач, якому притаманне чуття прекрасного і який уміє скористатися народним колорит­ним словом, знає численні «бувальщини» з мисливського побуту. Цим пояснюється й гумор мисливських усмішок, багатих на всі­лякі пригоди, пов’язані з невдачами полювальників і кепкуван­ням над ними рідних і знайомих. В усмішках панує атмосфера поетичності, ліризму. Герой «Мисливських усмішок», який є й оповідачем,— тро­хи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві зби­рання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, у повер­ненні додому — здебільшого без здобичі або й без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наїв­ний, як дитина. І головне для нього — не трофей, а спілкування з природою.

Объяснение:

Немає жодних сумнівів у тому, що Тарас Бульба – це справжнісінький народний герой у повісті Миколи Гоголя. Як мені здається, автор сміливо показує, що справжній народний герой зобов’язаний бути не тільки сильним, розумним і чесним, а й мати дуже важливу якість – здатність відмовитися від своїх інтересів на догоду своєму народу. Навряд чи серед людей був хтось ближче для Тараса Бульби, ніж його сини – Андрій і Остап. Але, тим не менш, Тарас зміг відмовитися від своєї батьківської любові, коли це було необхідно його народу.

Повість В. Нестайка "Тореадори з Васюківки" вражає динамічністю подій. Не встигає закінчитися одна пригода з її головними героями, а вже починається інша. І щоразу фантазерам Яві та Павлуші, які сплутали вигадки з дійсністю, доводиться виплутуватися з комічних ситуацій.

Вони захоплено уявляють, як відбудеться вперше в історії Васюківки таке вражаюче видовище, як бій биків. Подивитися на тореадорів Івана Реня і Павла Завгороднього приїдуть з усієї України, їх покажуть по телевізору. Але що поробиш, якщо корова Контрибуція не розуміє добрих намірів сміливих тореадорів і заганяє їх у багно.

Відважні Ява і Павлуша готові врятувати сільського винахідника й умільця Фарадейовича. Але й ця пригода завершується комічно: вибухає не бомба, а глиняний глечик. Хлопці вкотре потрапляють у халепу. Замість винагороди їм доводиться ліквідовувати сліди свого перебування у хаті Фарадейовича.

Даремно не розуміють добрих намірів "тореадорів" ні їх рідні, ні односельці. Але друзі чужої іронії не сприймають. "От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці!" — каже про них дід Саливон. Ява і Павлуша сприймають дідові слова "за чисту монету". Вони згодні, щоб всі про них так говорили, щоб слава гриміла на всю Васюківку. Хоч слава про них і так гримить.

Захоплюючий сюжет повісті побудовано так, що розв'язка пригод виникає несподівано, коли її не чекаєш. Можливо, це трапляється тому, що "життя — заплутана і складна штука". Хто може наперед знати, що свиня провалиться в підземний хід і зруйнує метро? Хіба є щось страшне в лісовому птахові? А лектор, який читав лекцію про виховання дітей у сім'ї, ненароком впаде зі сцени та ще й виллє на себе воду з графина.

Може, саме завдяки цій сплутаності життя, починаєш розуміти, хто твій справжній друг. Мабуть, автор повісті недаремно використав такий веселий епізод для розповіді Павлуші про те, як він потоваришував із Явою. Бо саме в непередбачуваних випадках найкраще проявляється характер людини.

Через цю веселу Павлушину оповідку письменник розкрив сувору дійсність: зразковий Стьопа не тільки підбив хлопців завалити свого ровесника кавунами, а ще й покинув його напризволяще, а вигадник Ява, який навіть другом Павлуші не був, не побоявся грізного діда Саливона, став рятівником.