Юрій Іздрик "Молитва" аналіз. До ть будь ласка. ​

Головного героя казки "Фарбований лис" звуть Микита. Це був хитрий-прехитрий звір. На нього полювали собаками, ставили капкани, підкидали отруєне м'ясо, але він обминав усі небезпеки, повчаючи інших, як діяти в різних ситуаціях. "Незвичайне щастя і хитрість зробили його страшенно гордим". Одного дня Микита мав особливо чудовий настрій і, вихваляючись, пообіцяв, що зможе посеред дня з базару вкрасти курку. Інші його товариші не вірили. Тоді лис вирушив у місто для здійснення свого плану.

Та коли почув гамір, крик, шум, перелякався і заховався у кущі. Сидів і думав: "Навіщо я так багато пообіцяв, не треба було так вихвалятися". Але якщо почав, то слід продовжувати. Проте на базарі Микиту швидко знайшли пси і загнали у діжку з фарбою. Він просидів там півдня, думаючи про своє становище. Вже ввечері повернувся до свого лісу. А вранці помітив, що він увесь синій. Усі інші тварини, які жили у лісі, злякалися його. І тоді Микита вирішив обманути всіх. Він розповів, що його призначено царем, який ма гати за порядком. Так тривало рік. Звірі ловили для нового царя дичину, а той вершив правосуддя. Наближався день, в який рік тому у лісі з'явився синій звір. Влаштували свято, де брав участь хор лисиць. Лис Микита не втримався і разом з хором почав співати. Тут усі помітили, що це звичайнісінький лис, який протягом року водив їх за ніс. Тож звірі напали і розірвали бідного Микиту.

Чому так сталося? Все дуже просто. Лис протягом року обманював усіх, видавав себе за царя, всі на нього працювали, допомагали, слухалися його.

"Хуха-Моховинкв"

Нещодавно я прочитала цікаву та щиру казку «Хуха-Моховинка» В.Короліва-Старого. Це чудова розповідь про маленьку лісову істоту, яка має «велике» серце.

Казка навчає нас любити рідних та близьких, бути небайдужими та уважними до інших. Хуха сумує без своїх друзів: «тяжко жити без рідного товариства». Вона показує нам приклад ввічливості: «попрощалася, красненько подякувала гостинним козам». Маленька істота працьовита, добра, слухняна, лагідна.

Страждання, самотність, холод та голод випали на долю Моховинки, але вона сміливо та терпляче долає всі труднощі: знесилена «мандрувала все дал сть та кмітливість ставали їй у пригоді: «під нею було кілька щілин, якими можна було пролізти». Коли сталося нещастя у хліві, хуха швидко прийшла на до покликала дітей, потім дорослі врятували козу Лиску.

У вчинках маленької лісової істоти ми бачимо великий оптимізм, мрію та надію про краще життя. Вміння пробачати – дуже добра риса хухи. Автор на прикладі Моховинки спонукає нас бути добрими, працьовитими, пробачати іншим, робити добро. Вона може бути для нас добрим прикладом.

Відповідь:на

Пояснення:Педро Кальдерон де ла Барка Енао де ла Барреда-і-Ріаньйо (1600-1681) — найвидатніший іспанський драматург доби бароко, представник другого етапу «золотої доби» іспанського театру. Кальдерона, автора близько 200 драматичних творів, називають іспанським Шекспіром.

Педро Кальдерон народився 17 січня 1600 року в Мадриді в родині збіднілого дворянина дона Дієго Кальдерона, який служив секретарем королівського казначейства. Мати майбутнього драматурга, Анна Марія де Енао, фламандка за походженням, була донькою зброяра.

Походження імені Кальдерон сягає XIII ст. За сімейною легендою, один з предків Кальдерона народився завчасно, і тому його прийняли за мертвого. Щоб переконатися, що дитина мертва, її опустили в казан, який називався «кальдерон», з гарячою водою. Прапрапрадід майбутнього поета виявився живим, а пізніше став відомою людиною. До фамільного герба Кальдеронів відтоді було включено зображення п’яти казанів. Ім’я Барка було взяте пізніше від назви маєтку, яким володів один із членів цього роду і загинув у битві з маврами. На честь цієї події на гербі Кальдерона були зображені замок, бойова рукавиця і гасло «Померти за віру».

Дієго Кальдерон сподівався, що його син обере духовну кар’єру: Педро здобув освіту в мадридській єзуїтській колегії («Колехйо імперіаль»), пізніше вивчав теологію, схоластику, філософію, громадянське та канонічне право в університетах Алькала-де-Енарес та Саламанки. Під час навчання в єзуїтів Кальдерон захопився поезією. На поетичних змаганнях 1620 р., присвячених святому Ісидору Орачу (покровителю Мадрида), Кальдерон за свій сонет удостоївся похвали самого Лопе де Вега. На початку 1620-х років Кальдерон став відомим у Мадриді автором театральних п’єс, перша з яких, «Любов, честь і влада», побачила світ 1623 р. Після смерті Лопе де Веги у 1635 р. Кальдерона стали вважати першим драматургом Іспанії.