Що у творі мольєра міщанин-шляхтич протиставляється безглуздому бажанню мольєра стати шляхтичем?(До ть)

Русалонька із 7-В» характеиристика Софійки Повість-казка Марини Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» — це твір про дитячу фантазію й дружбу, про дорослі проблеми і віру в диво, про сучасність і далеке минуле. Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться до родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа — це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі. Звичайно, твір наповнений казковими пригодами, мандрами в часі, але, як і в кожній казці, у творі Марини Павленко багато реального. Усе це робить його цікавим не тільки для дітей, а й для дорослих, які, прочитавши «Русалоньку…», зможуть згадати своє дитинство і краще зрозуміти власних дітей-підлітків.

У повісті А. Чайковського "За сестрою" розповідається про славний козацький рід Судаків. Їхня сімя складалася з діда Андрія, батька Степана, матері Палажки, та їхніх дітей-Петра, Павлуся та Ганни. Головний герой повісті є Павлусь, на долю якого випало багато незвичайних пригод. Жили вони добре, але незабаром сталася біда. Серед тихої ночі залуна тривожний церковний дзвін. Виявилося, що на село напали татари. В ту ніч Павлусеві було не легко. Матір і діді вбили, а батька та сестру забрали татари у полон. Коли Павлусь тікав з села на коні, татарські стріли поранили його. На наступний день Семен Непорадний побачив у траві мале хлопя. Це був Павлусь. Козак надав прихисток хлопцеві. коли він прокинувся то побачив перед собою козака. Цей козак виявився братом Павлуся. Вони дуже раділи цій зустрічі. Тоді коли все стало ясно, козаки вирішили перестріти татар та відвоювати награбоване. Коли виграли бій, Павлусь та Петро знайшли батька.

Павлусь бажав довести всім, що він гідний нащадок. Тому він сам захотів звільнити сестру з полону. По дорозі до Криму у Павлуся було багато різних пережкод, але він не здавався. Його продавали, змушували працювати, карали, але всі випробування долі він переніс з гідністю і честю. Саме таким сміливцям посміхалась доля. Хлопець досяг того, чого прагнув: Давлет-гілей відпустив з неволі юного козака з сестрою.

Хочеться вірити, що з Павлуся в майбутьньому вийде дуже добрий козацький ватажок.