На які дива здатна любов?"(за новелами О.Генр

На узліссі, біля рову, де дідусь мій пас корову, кучеряве, як вільце, зеленіло деревце. І зайчатко, і лисичка називали його — дичка, і колись давно-давно липам скаржилось воно:— Чом я дике? Я не дике! Скоро виросту велике. Нині зовсім невеличке п’ю водичку од кринички, що прозора наче скло… Із зернятка я зросло. Ось довкола ліс буя… Може, кленом стану я, може, дубом в лісі скраю, ще не відаю, не знаю…Тут при нім зайчатко стало, подивилося й сказало:— Ти із яблука, що впало. До землі вчепилось ти, щоб під дощиком рости. Через років сім чи вісім станеш яблунею в лісі!Засміялись лопухи:— Хі-хі-хі! Хи-хи-хи! З неї яблуні не буде, бо затопчуть її люди. Якщо й вродить якийсь плід, то заглушить його глід!Але йшов узліссям дід. З корячка води напився і на дичку задивився: «Непомітна, невеличка, але яблунька, хоч дичка. В бур’янах густих вона, але в корені міцна…»Вирвав дід скрізь лопухи і сказав:— Роздивляйсь зелені сни, а пізніше, восени, я візьму тебе в мій сад, де порічки й виноград, де квітує все зелене,— станеш щепою у мене!І коли зжовтів весь ліс, деревце дідусь приніс до господи й посадив і довкіл обгородив, щоб не сміли зайченята взимку яблуньку чухрати. А на весну залюбки прищепив дідусь бруньки з яблунь тих, що вже великі, що культурні, а не дикі… Й деревце розвеселилось, шовком-цвітом рясно вкрилось. І зросла, як дід хотів, яблуня семи сортів. Дозрівали на осонні білі яблука й червоні.От і казка невеличка вам про яблуню, про Дичку.

Відповідь:

Рушник такий звичний і невід'ємний елемент в укладі життя та традиції українців, в цьому виробі тісно переплелися всі вірування і знання предків з надзвичайною красою і майстерністю людей які їх створювали. Рушники в українській культурі це цілі «книги буття» і криптограми, які збереглися і дійшли до наших днів. Цей предмет побуту супроводжував і продовжує супроводжувати людину протягом усього життя.

Рушники, як особливі предмети з високим рівнем сакрального значення характерні для багатьох народів та етносів, особливо характерний цей предмет для слов'янських, балтійських і фіно-угорських народностей. Українці століттями акумулювали і передавали величезні маси інформації про Всесвіт, особливості світобудови і місце людини в цьому світі, передаючи її за рахунок створення візерунків і орнаментів для вишивок і ткацтва рушників, тим самим викликаючи не аби який інтерес у представників інших народів. Всі візерунки, символи та орнаменти нанесені на полотна рушників не передають факти історії, хоча деякі відголоски історичних подій все ж присутні. Українські жінки вміли зберегти і донести до наших днів вселенські закони, знання про планетарний і космічний генезис, закони створення та існування світу. Напевно саме з цієї причини сюжети з вишитим символом Дерева Життя дуже поширені і сповнені глибоким значенням і змістом. Що стосується тканих рушників, які з'явилися набагато раніше вишитих, то для них характерні зображення чергуються орнаментальних смуг, з різноманітними символами, знаками і квітами.

Пояснення: