Охарактеризувати(представити) образ дракона Грицька у виді асоціативного грона з додавання власних малюнків чи малюнків з інтернет-ресурсу. Стор. 207(виконати 1 завдання з рубрики «Д.з.» - твір-мініатюра)

О'ГЕНРІ

(1862-1910)

Справжнє ім'я — Уільям Сідней Портер. Американський прозаїк, автор понад 200 новел, гуморесок. Герої оповідань О'Генрі-прості люди, звичайні американці: клерки, ковбої, фермери. Вони не вирішують глобальні проблеми, а живуть буденним життям, в якому є і смішне, і сумне, підлість, і шляхетність.

Відомі збірки О'Генрі: "Чотири мільйони" (1906), "Серце Заходу" (1907), "Голос міста" (1909), "Дорогидолі" (1909).

О'Генрі створює реалістичні, романтичні новели. Крім того, він урізноманітнює новелу: тут звучить сатира, пародія, комічний гротеск. Оповідання О'Генрі динамічні, написані простою мовою, письменник навіть використовує простонародний жаргон. Особливістю його творів є несподіваний фінал.

Першим перекладачем О'Генрі українською мовою був Остап Вишня, пізніше його перекладали О. Лавинська, М. Дмигренко.

Звеличення духовних цінностей у новелі О'Генрі "Останній листок"

О'Генрі — один з найпопулярніших американських новелістів початку XX століття. Він створив власний романтичний міф про "маленького американця". Письменник у своїх коротких динамічних новелах дарує людям віру в любов. "Останній листок" О'Генрі — одна з найкращих і найвідоміших новел нью-йоркського циклу. Це зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви. Центральні персонажі твору — дві бідні дів-чини-художниці Сью і Джонсі, які приїхали до Нью-Йорка з провінції. У листопаді Джонсі тяжко захворіла на пневмонію. Годинами вона дивилась у вікно на плющ, який ріс на стіні будинку, лічила листки, що опадали із плюща. Джонсі здавалося, що коли останній листок опаде, вона помре. Життя дівчини врятував старий художник на ім'я Берман, бідний невдаха. Під льодяним дощем уночі він намалював на стіні листок плюща замість того, якого зірвав вітер. Це пробудило в Джонсі волю до життя, і вона одужала. А старий Берман захворів на пневмонію і помер.Сумна історія сповнена глибокого переживання за долю героїв. Вони мешкають у районі "дахів XVIII століття, голландських мансард і дешевої квартирної плати". Проте жалюгідні життєві умови — лише тло, на якому найповніше розквітає краса душ.

Психологічно складним образом новели є старий Берман. Автор іронізує з його кумедної зовнішності ("борода Мойсея Мікеланджело... спускалась у нього з голови сатира... на тіло гнома"), з його постійних розмов про шедевр, який він коли-небудь залишить світові. До того ж Берман п'є, у нього характер сварливого старого, який знущається з будь-якої сентиментальності. Але саме він ціною власного життя підтримує дух Джонсі й рятує її від смерті. Цей старий невдаха і пияк постає взірцем тієї любові, яка без жодного слова кидається на до іншим. Образ Бермана набуває справжньої духовної величі. Новела є взірцем майстерної композиції та вирізняється динамічним сюжетом. У ній автор використовує такий прийом, як несподівана кінцівка. У творі — дві сюжетні лінії: хвороба Джонсі та шедевр Бермана. Формально основною сюжетною лінією є хвороба Джонсі. Насправді — самовідданість Бермана. Обидві лінії набувають несподіваної розв'язки в кінці новели, коли Сью розкриває правду подрузі. Завдяки такому прийому О'генрі тримає читача в стані напруження до завершення новели. Але цей прийом виконує ще одну функцію — за його до старий Берман в одну мить морально виростає в наших очах і перетворюється на символ самопожертви.

У «Слово про похід Ігорів» присутні елементи двох жанрів: прози й поезії. Перші видавці визначили його як героїчну пісню, сучасники – як поему (поетичність метафор і порівнянь, ритмічна будова значної частини тексту, багата символіка) або повість.Сучасні вчені відзначають, що тут наявні яскраво виражені епічні елементи, сильний ліричний струмінь, ритмізована мова, своєрідна композиція, що дає підставу вважати цей оригінальний високохудожній твір героїчною поемою.

Автор

Думки вчених розійшлися: одні вважають, що твір написаний кимсь із тогочасної феодальної верхівки (може, самим Ігорем чи його сином Володимиром), інші – незнатною людиною, вихідцем з Чернігово – Сіверщини, одним із учасників походу, який повернувся на батьківщину. Деякі вважають автором Бояна.

Техніка написання «Слова…». Видання твору

Віднайдений текст «Слова…» був написаний скорописом без проміжків між словами, з надрядковими літерами і знаками (титлами), що для економії дорогого пергаменту ставилися замість пропущених літер.

Згодом О. І. Мусіним-Пушкіним текст був поділений на слова, речення, абзаци. Було зроблено копії.

1792р. – час відкриття рукопису;

1800р. – перше видання «Слова…».

Тема твору: Зображення невдалого походу князя Ігоря проти половців 1185 р. (у вузькому розумінні); історична доля Руської землі, її минуле, сучасне й майбутнє (у широкому розумінні).

Ідея твору: Заклик до єднання, любові до рідної землі.

«Слово про похід Ігорів» – не тільки найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури, але й зразок героїчного епосу народу. Невідомий автор закликає берегти й любити Русь-Україну, примножувати її багатства.

Характерні риси «Слова…» (спільні для всіх усних і писемних творів героїчного епосу):

-проводиться тема захисту рідної землі від народу-агресора;

-історичне тло створюється у протистоянні ворогу;

-у центрі боротьби стоїть держава;

-епічні герої орієнтуються на верховного правителя, який уособлює народну єдність; .

-з повагою мовиться про родоначальників;

-герої проявляють небачену сміливість і в бій за рідну землю йдуть, як на свято.

Історична основа

Невідомий автор розповідає про похід новгород-сіверського князя на половців 1185 р.

Міжусобні змагання князів Київської Русі за землю призвели до жахливої руїни: пограбування міст, спалення сіл, захоплення полонених, убивства родичів.

Ситуацією скористалися половці, які з 1061 р. нападали на східнослов’янські землі.

Керуючись головним завданням (захист Руської землі), у 1183 р. Великий князь київський Святослав з до ще кількох князів переміг половців. Князь Ігор також вирішує завоювати половців: перший похід – вдалий, другий (через 2 роки, у 1185 р.) – закінчився поразкою у битві на р. Каялі.

Композиція

•Вступ (пісня Бояна) – рбздуми автора над манерою описування подій.

•Основа частина (кілька оповідань):

-виступ Ігоревої дружини;

-похід;

-битви з половцями;

-сон і «золоте слово» Святослава;

-«плач Ярославни»;

-втеча Ігоря з полону;

• закінчення (величання Ігоря, князів і дружини).Образи «Слова…»

Центральні образи: Руська земля, Ігор, Святослав, Ярославна, Всеволод, автор та ін.

Людські характери змальовано скупо, але в кожному підкреслено найприкметнішу рису: в Ігоря – хоробрість, у Святослава – мудрість, у Ярославни – вірність.

Руська земля: Дніпро, Дон, Волга, Рось, Сула, Донець, Дунай, Чорне й Азовське моря, міста Київ, Корсунь, Чернігів, Новгород, Галич, Путивль, половецькі степи, тощо – усе набуває людських рис, оспівується з використанням мотивів давньої слов’янської міфології.

«Криваві зорі світ провіщають; чорни тучі з моря ідуть… Земля гуде. Ріки мутно течуть. Порохи поля покривають».

Князь Ігор.Автор «Слова» відроджує героїчний образ Ігоря — полководця, вождя, який вийшов у похід за землю Руськую.

Затемнення сонця – авторський поетичний прийом, за до якого повністю реабілітується князь Ігор і його похід. Згідно з уявленнями XII ст. затемнення було провісником можливої біди, яка, однак, не вважалася неминучою. Тому князь Ігор приймає рішення вийти в похід назустріч небезпеці і відвести біду від рідної землі навіть ціною власного життя. Це і є найвищий подвиг в ім’я Вітчизни.

Ігор Святославич – чесний і відкритий, гордий і відважний, мужній і рішучий, вольовий, зневажає смерть, полон для нього – найбільша ганьба («Лучче ж потятим бути, аніж полоненим…»), але необачний, надміру запальний.

Святослав – великий державний діяч, справжній патріот і благородна людина, мудрий, хоробрий, висуває ідею єдності руських князів з метою зміцнення КИЇВСЬКОЇ держави.

Ярославна

(справжнє історичне ім’я – Сфросинія, дочка галицького князя Ярослава Осмомисла) – єдиний жіночий образ твору. Вірна й самовіддана дружина князя Ігоря, наділена моральною красою, глибоким ліризмом, здатна на самопожертву заради коханого, усієї держави. Вона звертається до сил природи (Дніпра-Славутича, Вітру, Сонця), щоб ті послабили полонські муки не лише її чоловіка, а й інших воїнів-русичів. Ярославна – заступниця всіх воїнів Київської Русі.