Чим захоплювався Славко Беркута?

Два хлопці укупі стояли,
А третій дививсь оддалі,
Як ті гаряче розмовляли
Про долю своєї землі.

Один у широкій промові
Народні права боронив;
Він докази всі наукові
По пунктах як слід розложив.

Народну окремість натури,
І склад особливий думок,
І давність своєї культури,—
Довів він усе те з книжок.

А другий про теє доводив,
Як дійде народ своїх прав,
І в поступі інших народів
Він місце йому показав.

Так двоє вели язиками
Роботу для краю свого,
Гукали й махали руками,
Де річ вимагала того.

А третій не мовив нічого:
Він мовити красно не міг,
Але задля діла святого
І жив він, і в землю б поліг.

Ті двоє, з балачки втомившись,
Веселі собі розійшлись,
А третій стояв зажурившись
І наче дивився кудись.

Але він не тую картину
Вбачав, що круг нього була;
Він бачив душею Вкраїну
І все що вона добула.

Вбачались йому патріоти
Із купою слів голосних,
А поруч мільйони голоти,
І темність, і вбожество їх.

Людина створила культуру, а культура – людину. Особистість реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. Культура – це не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений упродовж століть б суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні людей до співвітчизників, до праці, до рідної мови. Я вважаю, що чим міцніші зв’язки людини з культурою свого народу, тим більше можна сподіватися від неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і духовних благ, патріота й інтернаціоналіста.

Дуже часто про людину кажуть, що вона культурна або навпаки. Кожен по-своєму оцінює іншого, спираючись на власне розуміння поняття культури. На мою думку, культурна людина – це людина, яка дотримується загальноприйнятих норм поведінки: ввічлива, пунктуальна, чуйна, готова прийти на до Разом з тим, культуру неможливо уявити без уміння спілкуватися, дотримуватися норм етикету. В народі кажуть: по одягу людину аустрічають, а по розуму проводжають. Тобто, перше враження про нас складається з одягу. Як приємно гати за людиною, яка зі смаком одягнена! Ви скажете, що на це потрібні великі кошти? Гадаю, це не завжди так. Вміння одягатися за гроші не купиш. Я часто бачу на аулиці людей, одягнених, наче “з інкубатора”, хоча їхнє вбрання та речі є досить дорогими. Та найприкріше, коли елегантна пані, наче перлами, сипле брутальними словами. Враз забувається, у що вона одягнена, а брудний потік ще довго лунає у вухах перехожих. Людина живе між людьми і тому не має права забувати про дотримання норм поведінки у суспільстві. Цьому треба вчитися все життя.

Закінчуючи школу, усвідомила, як добре було мені побіля моїх друзів, розуміти їх, бачити в їхніх очах складний духовний світ – радість, горе, біду, нещастя. Тепер мені шкода, що ми розлучаємось. Що ж візьму в життєву дорогу з рідної школи, які риси культурної людини виховали в мені вчителі? Насамперед, я вважаю, що до основних критеріїв культурної людини входить активне володіння рідною мовою. Саме це вказує на приналежність до української нації. “Без мови нашої, юначе, й народу нашого нема” (В. Сосюра). Рівень розвитку рідної мови, на мою думку, відображає рівень духовного розвитку нації: словник – це те, що нація знає про світ, а граматика – це те, як вона про цей світ говорить. Мене навчили в школі знати і словник, і граматику, берегти і примножувати багатства рідної мови. Я твердо усвідомила, що це є моїм обов’язком, бо людина, яка не розуміє значення рідної мови, віддаляє себе від культурно-історичного досвіду і досягнень свого народу, його культурно-духовних надбань.

Я дуже вдячна вчителям за те, що навчили мене розрізняти щедрість і скнарість, справжнє багатство душі й убогість, а також дивитися на речі реально. Я скромна, вмію жаліти і співчувати, берегти і оберігати, вмію побачити за фальшивою позолотою справжню людську цінність і повновартість. Вдячна тим однокласникам, які мене підтримували, бо це був шанс рухатися в напрямку до досконалості, а коли вони докоряли або осуджували, то також вчили мене – бути кращою, добрішою, мудрішою.

Скромність допомагає оберігати себе й інших від зухвальства, несправедливості, надокучливості. Я дуже люблю і шаную своїх батьків, бо тільки вони дали мені життя, сформували мене як людину, навчили віри у Бога, дотримуватися наших звичаїв і традицій, зберігати нашу культуру. Але мені ще дуже багато сходинок необхідно подолати, щоб стати культурною людиною. Це, насамперед, глибше вивчити історичні і мистецькі цінності, опанувати ще бодай дві іноземні мови, щоб ознайомитися з життям інших народів. Мені треба ще дуже багато вчитися, щоб бути культурною людиною.