Яка пясня на слова А. Малишка стала всесвітньо відомих гімном усім матеріям щирою подякую дітей за їхню турботу​

ответ: "Пісня про рушник"

Объяснение:

ответ:

надеюсь ты что-то найдёшь в этой

объяснение:

вірш вороного «інфанта»   ввійшов до поетичного циклу «лілеї й рубін» (1907-1922).

 

 

у центрі твору — узагальнено-ідеалізований жіночий образ. мотив захоплення красою жінки — наскрізний.

 

у цій поезії вороний сміливо експериментує зі словом. неологізми тут — ефективний засіб творення образності: «проміннострунними», «вогнелунними», «мрійнотканому». справді, автор, поєднуючи колір і звук (промінь і струна; вогонь і луна), творить палітру свіжих, а головне — несподіваних відчуттів. і знову маємо справу із звуком, а ще — з кольором… їх теж треба розшифрувати, збагнути — це символи, які кожен читач пропускає через власну призму сприйняття:

 

проміннострунними

день хвилював і тихо гас.

над килимами вогнелунними

венера кинула алмаз.

 

останні два рядки вірша звучать неждано, навіть прозаїчно: легкість, інтим, краса, акварель, рельєф, звук — і вже зовсім не очікувано…

 

а наді мною революція

в червоній заграві пливла.

 

дивовижний контраст. так — із позицій сьогоднішнього дня, а сто років тому, в епоху неймовірних бурхливих перетворень, руйнації стереотипів, очікувань кращого, це був природний пасаж, данина моді (власне, такою була естетика доби соціальних перетворень).

 

вірш "інфанта" виразно виявляє вплив на вороного тенденцій французького та російського символізму. уже перший рядок наголошує на формі сну - переконує читача в авторському намірі уникнути конкретики значення, вималювати абстрактно-умовний характер, створити узагальнено ідеалізований образ вічної краси.  

 

велична голуба барва - символ безмежності простору - домінує в кольровій гамі вірша і увіразнює силует інфанти, здатної своєю появою викликати в серці ліричного героя чуття побожної хвали.

 

  сповнена цікавих неологізмів (промінострунними, мрійнотканному, вогнелунними, яснозоряно),

наповнена новими лексичними значеннями (дзвінкою чорною сильветою),

порівняннями (вуалею стелився),

метафоричними епітетами (попелястий жаль),

які разом витворюють блискучий взірець модерністської поезії.

 

  під текстом вороний залишив напис: "накидано 1907р. викінчено 1922р." ця авторська заувага пояснює особливість останнього катрена, в стуктурі якого відчувається певний дисонанс: два перші рядки - образ героя, сповнений бодлерівської символіки, два наступних - образ революції, що випливає над ліричним героєм у червоній заграві.

 

римування: чотирядкова строфа з перехресним римуванням,

рими: чергування дактилічної і чоловічої рим,

розмір: 4- стопний ямб з пірихиєм,

жанр: інтимна лірика.

Люди в Україні завжди складали й співали пісні. За цими піснями можна простежити історію народу, його життя, його мрії та сподівання, його жалі. Відходили у минуле й історичні події, й учасники цих подій, але пісні залишалися. У давні часи український народ вів боротьбу з турецько-татарськими завойовниками. Цю подію відображає народна «Пісня про Байду». Байда був історичною постаттю. Саме так народ називавДмитра Вишневецького, засновника Запорізької Січі. У пісні оспівується любов до Батьківщини, патріотизм, відданість своєму народові. Треба згадати і народного героя, народного месника проти панів — Устима Кармалюка. Слава про нього йшла не лише по всій Україні, але й далеко за її межами. Про нього народ теж склав пісню — це «Пісня про Устима Кармалюка». Ще одного патріота українського народу, який виступав проти татарських орд, уславлює пісня «Ой Морозе, Морозенку». Не треба забувати і про обрядові пісні, які відтворюють буття наших далеких предків, їх вірування, звичаї, обряди. Існує і багато таких пісень, які розповідають про звичайні, побутові події з життя українського народу. Серед таких пісень можна відзначити коломийки. Отже, пісенний матеріал українського народу надзвичайно багатий, різноманітний та цікавий. З пісень можна багато дізнатися про нашу історію»