Тема збірки "Відгуки" Лесі Українки

Не можна сказати, що збірка має якусь одну тему. Однак, можна назвати основні:

- переосмислення долі України на прикладах інших народів - один з дослідників творчості Лесі Українки, Б. Якубський, називає цю тему "екзотичною" -  «Єврейські мелодії»,  «Сфінкс», «Легенди», «Саул», «Ра-Менеїс», «Трагедія», «Жертва»;

- переосмислення власного життя, за Б.Якубським, - "інтимна" тема-  цикл з чотирьох поезій «Хвилини», «Забуті слова»; «Минаю я було долини й гори», «Хочеш знати, чим справді було»;

- місце митця у житті суспільства - 6 поезій під спільною назвою «Ритми», «Завжди терновий вінець буде кращий...»;

- наслідування народних пісень з їхніми одвічними мотивами - «Гей піду я в ті зелені гори», «Темна хмара, а веселка ясна», «Ой здається – не журюся, таки ж я не рада», «Ой піду я в бір темнесенький, там суха смерека»

Є, звичайно, й інші теми, але вони не притаманні усій збірці, хоча й підіймаються в окремих поезіях.

Відповідь:

Мало кому відомий той факт, що Леся Українка з дитинства дуже любила музику. Їїї мати купила для неї рояль, коли Лесі було лише  п’ять років. Але у дев’ять років Леся захворіла на туберкульоз кісток. Важка хвороба прикувала її до ліжка. Дівчинці доводилося лежати з загіпсованими руками і ногою місяцями. Але одного разу її тітка, Олександра Антонівна, яка навчала дівчинку грі на фортепіано, помітила, що Леся досить впевнено вибиває вільною від гіпсу ніжкою такт. Виявилося, що так дівчинка грала на роялі

Пояснення:

Григо́рій Са́вич Сковорода́ (22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — видатний український філософ-містик, богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. Мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також життя, через що його називали «Сократом».

Освіту здобув у Києво-Могилянській академії (хоча вищої освіти не скінчив). Філософські погляди Сковороди присвячені головним чином етиці. Власної філософської системи не створив. Не був лояльним до церковної та світської ієрархії, відкидав будь-який примус, не любив церковних ритуалів, віддаючи перевагу особистій духовній свободі. Від 1769 року вів життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання.

Григорій Сковорода писав свої художні та філософські твори, а також вів листування зі своїми сучасниками, двома мовами: латинською та російською.[⇨]

За життя не надрукував жодного твору.

Объяснение:

Григо́рій Са́вич Сковорода́ (22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — видатний український філософ-містик, богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. Мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також життя, через що його називали «Сократом».

Освіту здобув у Києво-Могилянській академії (хоча вищої освіти не скінчив). Філософські погляди Сковороди присвячені головним чином етиці. Власної філософської системи не створив. Не був лояльним до церковної та світської ієрархії, відкидав будь-який примус, не любив церковних ритуалів, віддаючи перевагу особистій духовній свободі. Від 1769 року вів життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання.

Григорій Сковорода писав свої художні та філософські твори, а також вів листування зі своїми сучасниками, двома мовами: латинською та російською.[⇨]

За життя не надрукував жодного твору.