1.ЛІТЕРАТУРНИЙ ДИКТАНТ «ТАК – НІ» (У ЗОШИТІ)1 ІВАН БУВ УПЕРТИЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ. 2). ІВАН З ДИТИНСТВА ЗАЙМАВСЯ СПОРТОМ. 3). ДОКТОР БРЯКУС НАМАГАВСЯ РОЗВИВАТИ У ХЛОПЦЯ ТІЛЬКИ М’ЯЗИ. 4). ІВАНА ЗА СИЛУ НАЗИВАЛИ ВЕДМЕДЕМ.5). ІВАН СИЛА ПЕРЕМІГ МАГДЕБУРУ І СТАВ ЧЕМПІОНОМ РЕСПУБЛІКИ. 6). ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ ІВАН БІЛЬШЕ НЕ ПРАЦЮВАВ ВАНТАЖНИКОМ. 7.) АВТОМОБІЛЬНА АВАРІЯ, В ЯКІЙ ЗАГИНУВ ДОКТОР БРЯКУС, СТАЛАСЯ З ВИНИ ІВАНА8.) ДОКТОР БРЯКУС ВВАЖАВ, ЩО ІВАН СИЛА - ЦЕ ЙОГО ГОЛОВНИЙ ШАНС У ЖИТТІ. 9.) АГЕНТА ФІКСУ ЗА РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНУ З АВАРІЄЮ ПІДВИЩИЛИ ПО СЛУЖБІ. 10). МАДАМ БУХЕНБАХ ЗАПРОПОНУВАЛА ІВАНОВІ СИЛІ ВИГІДНИЙ КОНТРАКТ: ВІН ПРАЦЮЄТЕ У НЕЇ РІК, ЗА ЩО ОТРИМАЄ 50 ТИСЯЧ. 11). ПЕРШОЮ У ЦИРКУ ІВАНА ПРИВІТАЛА АКРОБАТКА РЕНАТА. 12.) МАДАМ БУХЕНБАХ НАКАЗАЛА СИЛІ БОРОТИСЯ З ГЛЯДАЧАМИ. ​

От і виришив Дмитрик сам іти до Львова і шукати козацького ватажка І. Сірка . Ішов по всьму світу , і все таки знайшов .Він жив в лісі біля дуба . Іван Сірко звернувся до Дмитрика " Що шукаєш хлопче ? "Дмитрик сказав - " Шукаю ватажка Івана Сірка ! Сірко сказав " Це я , великий отаман Сірко ! Дмитрик запитав - " Я з другом посперечався . Я кажу . що за отамана Сірка були в козаків підводні човни . А він не вірить ... Сірко усміхнувся " Молодець що запитав . Так , були . Я пам *ятаю , як ми непомітно підкрадалися до ворога . Сірко розказав все про молодість , свої битви .

Мама лагідно торкнулася плеча Дмитрика і каже " Вставай сонько в школу час ! "Дмитрик викрикує " Мамо , мамо я такий сон бачив ! " . Дмитрик все розповів про козаків , про зустріч зі Сірком . Мама відповіла " Такі сни сняться лише розумним і обдарованим діткам . Дмитрик радісний пішов у школу...

      Повість “Гуси лебеді летять” є прикладом поетичної розповіді письменника Михайла  Стельмаха про своє дитинство. Саме гуси на початку і наприкінці твору символізують плин книги життя, де найяскравішою сторінкою для кожного є його дитинство.

     Бачимо, що Михайлик був жвавий і веселий хлопець, схильний як  до глибоких роздумів, так і до смішних витівок. Злиденне життя зробило його співчутливим до бідних. Тут мимоволі згадується гарбузове насіння, яке передавали дитячі рученята голодним подорожнім.  Хлопець вирізнявся серед інших допитливістю. Дідусь часто  розмовляв з малим, а онук любив слухати казки, які зачаровували своєю казковістю і торжеством добра. Розповідав про велич природи, про необхідність дбайливого ставлення до неї. Тому Михайлик зростав захоплювався красою рідного краю, мріяв побільше дізнатися про рослини і тварини. Розумів, що в цьому йому звичайно до також книжки. Мова хлопця була наповнена дотепними висловами, фразеологічними зворотами , які є перлинами народної мудрості. 

     Не дивлячись на те, що Михайло Стельмах походив з небагатої  сім’ї,  але дитинство його, оточене  любов’ю та турботою, можна назвати щасливим.