Олег ольжич поезії і аналіз Одної поезії Олега ольжича

Аналіз вірша «Господь багатий нас благословив» Олега Ольжича

Тема: роздуми про необхідність розвивати таланти, даровані Богом (роздуми про служіння своєму народові)

Головна думка: заклик правильно скористатися наділеними дарами: жити недаремно, ідучи за велінням свого серця (уславлення духовно-багатого українського народу)

Рід літератури: лірика

Вид лірики: громадянська (патріотична) лірика

Жанр: вірш (1933)

Художні засоби

Епітети: «врочисте небо», «Господь багатий», «солодких грон», «променистих вин»

Персоніфікація: столах веселих

Метафора: «лине хмара …розверзається небо», «Господь … благословив дарами», «вогонь самопосвяти», «твойому серцю найхмельніший келих»

Архаїзми: «вотще», «літеплим», «самопосвята».

Повтори (що надають врочистості): «і вірити, і прагнуть», «і величне, і ясне-бо»

Кількість строф: три

Вид строфи: катрен (чотиривірш)

Віршований розмір: п’ятистопний ямб (двоскладова стопа з наголосом на другому складі U_)

Ось |ли  |не   | хма| ра |з лі |те   |плим| до |щем,

І      | ро |звер | за  |  є  |ться| вро|  чи   |сте| не    |бо.

Схема ненаголошених (U) й наголошених (__) складів, стоп (/)

U_ / U_ / U_ / U_/ U_

U_ / U_ / U_ / U_/ U_ / U

 

Римування: перехресне (АБАБ)  

Рими:  вотще – дощем, ясне-бо – небо, благословив – порив, одняти – самопосвяти, вин – один, веселих – келих

    З гречки та проса можна приготувати чимало украінських страв. Адже і гречка та пшоно дуже добре ростуть на наших територіях (пшоно або  - це очищені від зовнішньої оболонки насіння проса).
     Гречка:
⇒ Крученики з гречкою (смажена страва, у які шар м'яса обгортає гречку або іншу крупу);
⇒ Порося, начинене гречаною кашею;
⇒ Січеник з начинкою з гречки (виріб із посіченого м'яса з додаванням крупи);
⇒Кабачки, фаршировані печінкою і гречкою;
⇒Ковбаса  домашня з додаванням печінки і гречаної каші.
     Пшоно:
⇒ Куліш пшоняний;
⇒ Запіканка м'ясна з печінкою і пшоном;
⇒ Пшоняна каша з гарбузом. 

 Непосидючий, майстер на різні вигадки, Федько був страшенним розбишакою й халамидником: то шибку розіб’є з рогатки, то синця наб’є своєму другові, то змія відбере в хлопців. Перший по силі на всю вулицю. Але, незважаючи на все це, у Федька було дуже багато друзів: і Гриць, і Стьопка, і Спірка. Хлопці його дуже любили й поважали. Мабуть, тому, що він був чесним і порядним. Усі знали, що маленький халамидник ніколи не брехав, навіть тоді, коли хлопця били за його пустощі. Він завжди говорив тільки правду, хоча, якщо б захотів, міг би завжди виправдатися. До того ж Федько був справжнім другом, і хлопці знали про це.