Психологічний портрет письменника Степан Васильович Руданський

Федько побачив Толю, який плакав і чекав на те, що Федько скаже правду. Федько багато разів таким допомагав Толі, але не сьогодні. Федько був дуже злим на Толю, через біль, що супроводжував Федька кожного дня. І в цьому винний був тільки Толя. Федько підняв голову, дивлячись на батьків. І сказав:

- Не тягнув.

Мати с подивом дивилася на свого сина. Вона вперше почула, що ії син невинний.

Батько Толі подивився на нього з палаючими очима, а потім потяг додому. Федько ж із матір'ю прийшовши додому розповів усе, що сталося. Мати йому повірила, бо Федько ніколи не брехав

Народилася 31 березня (13 квітня) 1906 року в Полтаві. Дочка журналіста та письменника Дмитра Олексійовича Іваненка. Навчалася в гімназії, потім у робітничій школі. 1922 року вступила до Полтавського інституту народної освіти.

У 1926 році закінчила факультет соціального виховання Харківського інституту народної освіти, у 1931 році — аспірантуру при Українському науково-дослідному інституті педагогіки, керувала секцією дитячої літератури у Київській філії цього інституту. Була вихователькою в дитячій колонії імені Горького під керівництвом Антона Макаренка.

У 1932–1939 працювала працювала у видавництві «Молодий більшовик», у 1947–1951 роках — у журналі «Барвінок». У 1939–1957 роках мешкала в Києві у будинку письменників Роліті.

Померла в Києві 17 грудня 1997 року. Похована на Байковому кладовищі.