1)Скільки років Іванові Силі на початку твору? 2)На якому виді транспорту він прибуває до столиці? 3)Кого Іван визволив із бійки? 4)Яку роботу запропонував Іванові Міхал Голий? 5)Яке враження на Івана справляла столиця? 6) Як сталося так, що Іван став супротивником Велета? Як Іван переміг у бою? 7) Що окрім грошей отримав Іван після поєдинку? 8)Хто супроводжував Івана Силу в гості до доктора Брякуса? 9)Ким виявився доктор Брякус і що він запропонував Іванові? 10) Які риси характеру і вчинки Івана Сили вразили вас після прочитання цих розділів?

ответ:1) Двадцятилітній парубійко

2) потяг

3) Міхал Голий з Привокзальної.

4) Йому тільки вагони вантажити. В кінець вокзалу — третє вікно ліворуч. Запитаєте пана Кривальського.

5)"Сто-ли-ця!", — подумав і собі про щось Іван Сила.

6)Глашатай, а за сумісництвом і власник атракціону, бачачи, що заробіток зривається і через мить люди почнуть розходитися, кинувся рятувати ситуацію.

зауваживши безхитрісне обличчя та широкі плечі Івана, тут же прийняв рішення.

— Ось! Ось хто першим вийде на ринг! — потягнув він верховинця за руку в коло. — Як тебе звати? — запитав він очманілого парубійка.

— Сила, Іван, — пробелькотів той.

— Хо-хо! — прогудів кумедний вусань. — Це буде поєдинок знаменитих бійців. Іван Сила проти Велета! Підходь, не скупись, а грошима долучись!

Ось так його затянули до цього"актраціону"

Велет різко відскочив убік і з розмаху вдарив Івана кулаком у груди. Той заточився, але втримався на ногах. Образа і біль були такими сильними, що Іван, не довго думаючи, з усієї сили тріснув у відповідь. Велет цього не очікував, тож кулак парубійка потрапив йому просто в щелепу. Пролетівши зо два метри, він гучно упав до ніг вражених глядачів.

7)візитну картку

8)Міха

9)я — тренер, і хотів би попрацювати з вами, — перейшов він до діла. — Я розумію, в якій ви ситуації, а тому не ви мені платитимете, а я вам, — він знову випустив дим. Сказав докрор брякус

Відповідь:Головним героєм оповідання Анатолія Дімарова "Тирлик" є маленький хлопчик років чотирьох-шести. Невідомо, звідки з’явилося у нього це прізвисько, але скоріш усього, так його прозвали ще тоді, коли він був зовсім маленьким і не вмів вимовляти звук "р". У Тирлика була мама, але вона жила далеко від нього і тому виховували малого бабуся і дідусь, з якими він жив на маленькому хуторі, де окрім Тирлика, дітей зовсім не було. Тому товаришувати хлопчикові доводилося з бабусями і дідусями, які разом з його родиною жили на цьому хуторі. А якщо там і з’являвся хтось із дітей, це були не місцеві малюки, а діти із сусіднього села, куди хуторяни ходили на свята. Одного разу на хутір приїздила дівчинка Люба, з якою Тирлик дуже подружився. Дівчинка настільки йому сподобалася, що він навіть задумав одружитися з нею, аби тільки вона не поверталася додому до міста.

Дорослі дуже добре ставилися до Тирлика. Усі хуторяни були працьовитими та добрими людьми. Цим літнім людям довелося проводити свою старість у страшні часи Великої Вітчизняної війни і прийшлося не раз дивитися у вічі найстрашнішому лиху та жити у важки повоєнні роки. Але, незважаючи на це, вони не втратили людяності і чуйності. Бабусі і дідусі з хутора дуже любили Тирлика, а якщо дратувалися хлопчиком або шуткували з нього, то робили це по-доброму. Прикладом таких відносин можуть служити щирість і добродушність дідуся і бабусі Тирлика, доброта кравця Матвія з більмом на правому оці, добре ставлення до хлопчика на перший погляд дуже строгого бригадира дядька Василя, щедрість баби Уляни, яка завжди знаходила, чим пригостити хлопчика, і навіть любов до малого наймолодшої у селі баби Ольки, яку на хуторі не любили за кляту натуру та гострий язик.

Дивіться також

"Тирлик" (повний текст)

"Тирлик" (скорочено)

Біографія Анатолія Дімарова

Справа в тому, що баба Олька ще на фронті навчилася пити горілку, а коли повернулася додому, то дуже часто напивалася. Хильнувши горілки, вона ходила вулицею і грізно кричала, я якщо хтось зустрічався на її шляху, то вона могла навіть побити перехожого. А ось Тирлик її зовсім не боявся, бо хлопчика баба Олька ніколи не ображала. Вона завжди дозволяла Тирлику бавитися її нагородами – у баби Ольки було чотири медалі – дві бронзові і дві срібні. Баба Олька пригощала хлопчика цукерками і ніколи не гнівалася на нього, навіть тоді, коли була п’яною.

Коли Тирлик виїжджав з хутора, його проводжали усім селом. Хуторяни дуже сумували за хлопчиком, адже після його від’їзду на хуторі залишалися одні діди та баби. Багатьох дітей та онуків цих людей забрала жорстока війна, та й ті, хто залишилися живими, поїхали до міста будувати своє мирне життя, як, наприклад, зробила це дитина баби Ольки. Старі люди добре розуміли, що Тирлик був їх єдиною розрадою і втіхою в складному і невеселому повоєнному житті. Та й "Тирликові уже й не хочеться їхати, щось підказує йому, що він їде звідси назавжди. Він ще не розуміє всього — зрозуміє набагато пізніше, коли стане дорослим…". А поки він ще маленький хлопчик і не розуміє, що йому теж треба думати про своє майбутнє. Йому треба вчитися, пізнавати людей і світ, тому мама забирає хлопчика з хутора.

На мою думку, тема оповідання Анатолія Дімарова "Тирлик" полягає у зображенні життя дітей та дорослих людей у повоєнному селі, яке письменник висвітлює через бачення очами маленького хлопчика. Я вважаю, що головною метою твору є уславлення людяності, доброти і шанобливого ставлення до дорослих, а також засудження війни, адже війна руйнує долі людей, відбирає у них радість та щастя.

Пояснення:

Ліхтарник — людина обов'язку, дуже відповідальний. Але він, як заводна машина або зіпсований комп'ютер: працює по одного разу заданій програмі, не узгоджуючись із ситуацією. Але є й інша сторона того, що робить ліхтарник.  

Маленький принц міркує: «Коли він запалює, свій ліхтар — начебто народжується ще одна зірка або квітка. А коли він гасить ліхтар — начебто зірка або квітка засипають. Прекрасне заняття. Це по-справжньому корисно, тому що красиво». Думаю, він хотів сказати, що є речі, які не мають практичного змісту, але, якщо вони гарні, вже в цьому їхня користь.  

Объяснение: