Від імені героя дайте відповідь на 3будь-які питання із запропонованих(герої різні повинні бути)Іван Сила1. Іване, чому ви вирішили покинутирідну домівку? Ви так любили батьків, Карпати і не тільки...Пан Брякус2. Пане Брякусе, де ви побачили Іванавперше?Мілка3. Мілко , коли ви зрозуміли , що закохалися в Івана ? ​ОТВЕТЬТЕ

Какой же здесь с еправжни царь, кроме тебя? - с, е, - испуганно Лев, Справжиий царь? -адинувавея Вопк. Я сам бого видел. Там такой страшиий! А что аа сила! Даже тех авиpив ловит, что в понитри летают. Я рад, что хоть меня живым пидустив. адивувався Вовк.-Чудо Ну, что ты говоришь? странное! Знаю этот лес давно, но никак не придумаю, кто 6 то мог быть. Какой же виду тот новый пар? -Одно слово-страшен! Говорит Лев.-Уши вот такие, голова как ведро, а на задние ноз царская печать. Никак не угадаю, кто это может быть, Вовк.-Знаешь что, пойдем, покажи мне его Я? Ни за что! Воскликнул Лев.-Хватит ходатайствовал раз страха наелся. И пойдем! Чего бояться? - поощрял Волк, знаешь что, привяжи себя своим хвостом к моему, смилище нам идти. По мне, говорит Лев, -пусть и так будет. Связались оба хвостами вместе и ушли. Вийш. на бугорок над полянку, на ней пасся Осел. ло остановился и шепчет Вовка: Вот он! Вот он! Посмотри! Вращается Волк, посмотрел и как крикнет: Глупый Лев, это же Ослисько! -А Львиные услышало. ся, что это новый царь уже близко, как злякаеться, и ходу! Бежал, бежал, дальше устал, стал и оглянулся. А что, Волчье, близко то новый царь? Но Волк только язык высунул. Как был привязан к львиного хвоста, так и волочился за ним всю дорогу и давно уже и дух выпустил. А видишь, - говорит ему Лев, новый царь не страшный, а как увидел его вблизи, то ты говорил, что с самого страха умер!

Полковник Шрам з сином Петром – прибічники Сомка. Вони їдуть Білгородським шляхом з Паволочі в Переяслав, щоб до йому перемогти Брюховецького, Золотаренка і Тетерю та привернути усю Україну під одну булаву.

Шрам у минулому був завзятим козаком, воював на стороні Богдана Хмельницького. Двоє синів, що допомагали йому в походах, полягли під Смоленськом, лишився тільки Петро. Після закінчення національно-визвольних змагань Шрам відійшов від боротьби і постригся в попи. Замість себе він відправив до військового обозу сина Петра. Тепер же, коли в Україні знову настали міжусобиці, Шрам не зміг сидіти вдома і за відвагу і досвід його знову обрали полковником.

Незадовго від Києва подорожні заїжджають до багатого козацького пана Череваня, на його хутір Хмарище. Їх зустрів Божий Чоловік — старий співець-кобзар, що заробляв гроші співом і витрачав їх на викуп невольників. Полковник запропонував йому приєднатись до нього, адже козаки поважають і слухаються старого кобзаря, але той відмовився. Поки Шрам сидів за столом з Череванем і обговорював як до Сомку, Петро познайомився з Лесею, вродливою донькою Череваня. Петро і Леся розговорились як брат і сестра, і хлопець одразу закохався в неї. Шрам вирішив засватати Лесю за свого сина, але мати дівчини мала когось іншого на думці як зятя і переконала усіх спочатку поїхати до Києва на прощу, щоб зробити по-християнськи.

В Києві Шраму довелося відчути на собі зростаюче невдоволення міщан. Коли вони усі разом їхали до монастиря, одна з вузьких подільських вуличок була перегороджена возами і юрбою людей. Коли подорожні попросили пропустити їх через табір, до них вийшов колишній сурмач Шрама, Тарас, що святкував народження сина. Він запросив Шрама та інших святкувати разом, ті відмовились, бо пити перед церквою не гоже. Тарас Сурмач та міщани сприйняли це дуже гостро. Вони розглянули відмову Шрама та Череваня як зневагу до них, як до низового козацтва. Міщани висловили невдоволення тим, що хоча вони і платять податки, і допомагають козакам в походах грішми, і їм доводиться відбудовувати міста після боїв, але козаки при цьому мають усі права та привілеї, а міщан зневажають і вважають черню. Один з міщан пригрозив, що вони влаштують "чорну раду" — загальні козацькі збори, де низове козацтво, міщани і селяни теж мають право голосу, і тоді покажуть козацькій старшині хто є хто. Шрам зрозумів, що ці настрої підбурює Брюховецький, який намагається повести за собою низове козацтво, щоб дірватися до булави. Черевань втихомирив всіх, пообіцявши, що вони прийдуть святкувати пізніше.

В монастирі біля печер вони зустріли гетьмана Сомка. Усі радо привіталися і поїхали до його двору. Там Шрам зі сльозами висловив свої переживання про долю України: "У нас окаянний Тетеря торгується з ляхами за християнські душі, у вас десять гетьманів хапається за булаву, а що Вкраїна розідрана надвоє, про те усім байдуже". Сомко заспокоїв його, що вся старшина підтримує його, а "Васюта (Золотаренко) старий дурень, з його химери сміються козаки, а Іванець гетьманує тілько над п'яницями". Тоді Шрам нагадав, що Васюта відправив у Москву лист проти Сомкового гетьманства, а Іванця в Січі оголосили гетьманом. А ще йдуть чутки про те, що має бути влаштована чорна рада – загальні козацькі збори, які скликалися для вирішення важливих питань, коли між старшинами не було згоди. На чорній раді гетьмана могли скинути і обрати когось іншого. Але Сомко відповів, що зітре запорожців на макуху, а дурну чернь навчить шанувати гетьманську зверхність. Що ж до міщан, які теж незадоволені, то і з ними він має намір знайти спільне рішення, щоб права усіх були захищені.