Характеристика Івана Брюховнцького

ответ:хитрий і підлий; вразлива, мстива і властолюбива людина; здатність до демагогічного маскування перед народомоблудний; «чарівник-чорнокнижник; —«наче собі чоловік простенький, тихенький»;  «ніхто не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату»; втирався у довір’я простолюду, на який опирався у боротьбі за гетьманство;  намагався справити вигідне враження, бути малопомічним, скромним;  «по душі були темному людові тії лукавії ухватки, тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж»;  «химерний, морочив голови людськії, мов не своєю силою»;  «мов який чарівник-чорнокнижник, ходив поміж миром, сіючи свої чари»;  політичний авантюрист без честі й совісті.

Объяснение:

Відповідь:

Іван Брюховецький до виборів являв собою простоту, щирість, обіцяв усім, хто його підтримає, усілякі блага. І портретна характеристика автора відповідна: "чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, в полатаних штанях, чоботи шкапові попротоптувані — і пучки видно... Так наче собі чоловічок простенький, тихенький". Брюховецький шанобливо називав козаків "товариство миле", "мої рідні братчики", "дітки", з особливою повагою ставився до старих запорожців, говорячи, що у-їхніх "шановних головах увесь розум сидить". Пізніше, ставши гетьманом, промовляє: "Обдули ми дурне мужицтво, обдули міщан, обдули й старих дундуків". Ось справжня сутність Брюховецького. Отже, народ помилився в своєму виборі.

Пояснення:

   Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку. 

Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків. 

А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати. 
Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.

Багатим хоче бути кожен із нас.Проте про яке багатство йде мова?Слідуючи афоризмам можна впевнено твердити,що чим більше людина розумніша,тим вона багатша.Нині,коли життя вносить свої корективи,людина повинна вміти розрізняти такі речі.Дійсно,бути багатим-це володіти усім тим,чого давно хотів,але будучи освіченою,людина з легкістю може досягнути найважливіших висот у її житті,які згодом буде називати щастям.Яскравим прикладом буде "Гобсек" Бальзака.Звичайна людина,яка наперекір людському сумлінню,звершивши зло,стала володарем безкінечного багатства.Звичайно,багатство для нас усіх є важливим,але не слід забувати про людяність.Звичайно,добре володіти чимось особливим,але тільки від самої людини залежить в чому вимірюється багатство мудрості.