Виокремте з поміж героїв твору М. Павленко «Русалонька із 7B, або Прокляття роду Кулаківських» тих, які належать до роду Міщенків (Білих): А) Катерина; Б) Михайло; В) Гра; Г)Ростик; Д) Валентин; E) Iван

Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті "Гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.

Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі. Урочистою подією була весняна оранка. А день, коли Михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.

Від землі залежало, чи добрий буде врожай. Тому і ставлення до неї було особливе. Мати Михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила... Ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. Вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними сходами, а слово "насіння" взагалі вважала святим. І цю любов до природи мати передавала Михайлику. Мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід Дем'ян своєму онуку.

Мені дуже сподобалось ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. Мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм

Через воду він проводить,

А сам з місця вік не сходить.

(Міст) * * *

По полю ходить, жне, косить,

Зерно молотить, хліба не просить.

(Комбайн)

* * *

Хоч не літак, а крилатий,

Без крил не може працювати.

(Вітряк) * * *

Знизу клин

Зверху млин.

Тече вода

А їй не біда.

(Парасолька)

* * *

І червона, й соковита,

Та гірка вона все літо.

Припече мороз – вона

Стала добра й смачна.

(Калина) * * *

Кавунчики дрібненькі,

Смугасті та кисленькі,

У колючки вбралися

І кущиком назвалися.

(Аґрус)

* * *

Мов маленький м’ячик,

Висить, а не скаче,

Рум’яне, гладеньке,

На смак солоденьке.

(Яблуко)

* * *

Торох, торох,

Розсипався горох.

Почало світати –

Нема що збирати.

(Зірки)

* * *

Дерев’яний та довгенький,

Маю носик я гостренький.

На білому слід лишаю,

Усіх діток потішаю.

(Олівець) * * *

Ухопився за дріт,

Покотився у світ,

Потяг близняток

Цілий десяток.

(Електровоз)

* * *

Коли хочеш ти читати,

То повинен мене знати,

А коли мене не знаєш,

То нічого не вчитаєш.

(Абетка) * * *

З небесної діжки

Крижані горішки

На землю упали,

Шкоди нам завдали.

(Град)

Ну как то так!!