Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері.
Книга в Україні завжди користувалася великою пошаною. "Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості", — писав давньоукраїнський літописець. Зрозуміло, чому в Київській Русі існували книгозбірні при церквах, монастирях, при князівських та боярських дворах. Про це переконливо свідчать історичні джерела — ті самі книжки.
Я не можу уявити свого життя без книги.
Объяснение:
надеюсь что :)
Amulenkov
28.08.2022
Кожна людина повинна вибрати для себе дорогу, якою буде йти усе життя. Сенс життя є різним у кожної людини за віком і статусом. Діти завдають собі за мету стати дорослими і показати весь свій потенціал іншим, дорослі у цей ж час намагаються невідставати від інших. Оскільки від них залежить життя їх сімей, родин. Людей старшого віку головним є у житті показати приклад своїм унукам, щоб ті неповторяли їх помилки на дорозі життя. Багато філософів, вчених писали про сенс людського життя у своїх творах. Одними із найяскрафіших прикладів є Оноре де Бальзак, Шекспір, Лермонтов, і звичайно серед них є ще поети нашої батьківщини. Такі як Тарас Шевченко, Франко. Вони брали собі за мету жити вільній і незалежній Україні і добилися цього, хоча вони вже непобачили того, до чого прагнули. На даний момент на Україні йде війна, і доля багатьох людей може обірватися. Багато хто зараз задумується над щляхом яким він піде, чи піде він захищати свою батьківщину, родину і своїх знайомих, чи буде морально й матеріально підтримувати інших. Все ж таки на питання “В чому полягає сенс життя” немодливо дати точної відповіді, оскільки кожна людина це особистісь і сенс життя у неї відрізняється від інших. Про те я можу сказати який мій сенс життя, він полягає в тому, щоб бути любимим для своїх рідних, коханої а подальшому і дітей, бути прикладом для них. Саме в цьому він полягає у мене
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Письмово обгрунтуйте, що спільного має Сіроманець з людиною (5- 6 речень
Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері.
Книга в Україні завжди користувалася великою пошаною. "Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості", — писав давньоукраїнський літописець. Зрозуміло, чому в Київській Русі існували книгозбірні при церквах, монастирях, при князівських та боярських дворах. Про це переконливо свідчать історичні джерела — ті самі книжки.
Я не можу уявити свого життя без книги.
Объяснение:
надеюсь что :)