1) Як герой потрапив до Країни Далекої?Чим вона вразила хлопчика? 2) Як поставився до Міо тато-король? Чому Міо почувався щасливим у Країні Далекій? 3) Яким був шлях Міо та Юм-Юма через Мертвий Ліс? Назвіть чарівних помічників , завдяки яким хлопчики змогли врятуватися від переслідувачів. Знайдіть у тексті коментарі Міо з приводу до наданоу природою. Твір: Міо, мій Міо

1) Міо

2) Дуже гарно, він любив його. У Країні далекій Міо почувався добре тому що там його справжня родина.

Объяснение:

Больше не знаю(

Відповідь:

Вірш «Любіть Україну!» Володимир Сосюра написав у травні 1944 року.  У цьому вірші висловлена  велика любов поета до рідного краю. Але в  1951 році в газеті «Правда» вийшла стаття «Против идеологических извращений в литературе», яка за цей вірш обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі». Радянську цензуру вірші не пройшли через такі слова про Україну: «Без неї — ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами». Ці рядки у так званій "інтернаціональній версії" замінили на "Між братніх народів, мов садом рясним,  сіяє вона над віками…"  І досі, зазвичай,  вірш друкується не за першою публікацією 1944 р., а в редакції, до якої В.Сосюру змусила  "причесана" радянська цензура. Наприклад, різні варіанти п'ятої строфи — в редації радянських часів її текст звучав так: Україна „…у квітці, в пташині, в електровогнях…“, коли в редакції 1944 року : „…у квітці, й пташині, в кривеньких тинах…“. Здається , змінено лише кілька слів, але цією зміною спотворено думку поета, його справжні почуття до України. Електровогні (тобто електрифікація)— символ радянської влади та її здобутків, кривенькі тини — символ споконвічного селянського хліборобського краю, не завжди щасливого, але свого, рідного, єдиного.

Пояснення:

У творі М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять" читач поринає у дитинство автора - часи, коли шанувалися українські традиції. Читаючи твір, ми маємо змогу познайомитись зі звичаями та традиціями українців. Твір насичений прислів'ями та приказками. Ось деякі із них:

Сто друзів - це мало, один ворог - це багато.

Над шкурою дрижати - людиною не жити.

Де не посій, то вродиться.

  Ці влучні народні вислови дозволяють нам пізнати чим жив народ, який світогляд мав. Вміло автор передає і розуміння сенсу життя, особливості побуту українців. Так, матір хлопчика каже: "Хоч ми й бідні, та маємо квіти і в городі і на комині, і на полотні, яке зодягає нас". З особливою любов'ю наші предки ставились до землі, мали давні традиції її обробки. Батьки Михайлика розуміють, що земля - їхня годівниця, тому дотримуються усіх звичаїв, пов'язаних із її обробкою.