ДВАДЦАТЬ БАЛОВ Він любив, як цвітуть будяки. 2.У нього огнедишне око, бурякові кулаки й чорний мотоцикл, на якому він відвозить крадену солому. 3.Він вставав раненько, ішов лісом до школи, любив природу й хотів стати лісником. 4.Він подавав хлопчакам голос, і вся ватага рушала за ним у виселок додому. 5.Він поїхав у Київ і купив собі вовкодавиху. 6.Він жив на полігоні, оглух, вивчив графік навчань, ховався від вибухів у воронках. 7.Він загубився в заметіль, його врятував Сіроманець. 8.Він підібрав узимку на дорозі голодного, знесиленого вовка і привіз додому, доглядав його. 9.Вона сердилась і казала, нащо дався йому отой звір та чому він робить із вовка святого. 10.Він привів у ліс свого старого коня як приманку для вовка й сидів у засаді. 11.Він плакав, і великі срібні його сльози котилися й падали на пісок. 12.Вона дивувалася, що Сашко ходить до школи лісом, не боїться вовків, і навчала, що треба оберігати і ліс, і воду, і повітря, і звірів. 13.Він був головою колгоспу, дозволив Чепіжному вирити яму- пастку для Сіроманця. 14.Він умів говорити, співати старим голосом, плакати, йому щоночі снився один і той самий сон. 15.Він робить рішучі вчинки, учить дорослих, що звірі живі, їм теж треба жити, що не можна багатьом іти на одного, старого, сліпого. 16.Вони видовбали ломами в мерзлій землі Сіроманцеві погріб — житло під лісосмугою. 17.Він високий, широкогрудий, з малими вушками на великій голові, з великими димчастими незрячими очима. 18.Він вважає, що якби Сіроманець був зрячим, то пішов би в таке місце, де люблять вовків.19. Він прийшов помирати сам. 20. Він прибрав Сіроманця, розчесав його і сказав: „От тепер ми з тобою і на людей стали схожі”. 21. Він, видно, пиріжки з печінкою любив з дитинства, бо ковтнув пиріжки, навіть не пожувавши.22. Він прохав не забувати його й запевнював, що сам ніколи Сіроманця не забуде. ​