1. Секундантом Вітька Горобця був: а) дід Свирид; б) Причепа; в) Жучок. 2. У свисті вона могла заткнути за пояс будь – якого чаплівського хлопця: а) Галя; б) баба; в) Жучок. 3. Семисотсторінковий роман читав: а) Галя; б) Вітька; в) Котигорошко. 4. Село, в якому відбувалися надії, називається: а) Великі Чаплі; б) Малі Чаплі; в) Великі Луки. 5. Серенаду друзі співали біля хати: а) Галі; б) баби Хіврі; в) голови сільради. 6. За інформацію про кохану Вітька Галя пообіцяла Котигорошку: а) морозиво; б) цукерки; в) халву. 7. Баба Векла дала зілля від живота: а) Федькові; б) Галі; в) Вітькові. 8. «Вона викине білий прапор»: а) баба Векла; б) мати Вітька в)Галя 9. Городом йшла Галя із: а) Грицьком Причепою; б) Котигорошком; в) Петром Білим. 10. У кобурі Грицька Причепи лежало: а) кусень хліба і два помідори; б)два кусня хліба і два помідори в)морозиво

Це простий, сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий, йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом, а багато чого довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем'яна та улюбленої бабусі, Михайлик сприймає світ, як казку. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі. Любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому небі. Михайлик — романтична натура.

Подорожуючи 1904 року по Італії, Франко був вражений скульптурою Мойсея Мікеланджело Буонарроті в Римі, а також картинами Санті Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Сандро Ботічеллі, Гарменса ван Рейна Рембрандта, які стали мистецьким імпульсом до створення поеми. Ідейним поштовхом до її написання були революційні події 1905 року в Росії, з якими Франко пов'язував =сподівання на звільнення України з-під імперії. Філософська поема «Мойсей» (1905)—видатне явище української літератури доби модернізму. Автор у посвяті назвав поему «великим даром» українському народові. Літературознавець Юрій Шевельов назвав її «другим «Заповітом» української літератури, в якому митець крізь призму суспільно-політичної алегорії порушив головну проблему часу: визволення нашого народу з неволі, здобуття незалежності. З цією метою Франко використав відому біблійну легенду про Мойсея, який вивів єврейський народ з єгипетського рабства. Сорок років блукав Мойсей у пустелі, шукаючи Обітовану землю, а привівши свій народ до неї,загинув, вигнаний євреями. Поет написав оригінальний твір, розкривши свій задум: «Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ся тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і оспівана на біблійнім оповіданні». Біблійну історію про Мойсея Франко проектує на українську історію і змагання народу за свободу і державність. За словами Дмитра Павличка, «геніальність Франка виявляється насамперед у тому, що він змальовує дорогу древніх євреїв до Ханаану як до їхньої омріяної, Богом обіцяної національної держави і свободи. Це ж очевидна аналогія з українською нацією та її шляхом —шляхом не сорока років, а цілих століть, —до своєї свободи і державності».