Чи можна бути людиною світу , не будучи сином(донькою) своєї землі ?

Для кожної людини сенс життя свій. Одна прагне здобути освіту і мати успіх у кар’єрі, інша прагне створити велику сім`ю і мати затишок вдома . Ми не можемо говорити, що хтось не правий у виборі мети свого існування. Можливо, це залежить від виховання дитини з самого народження, від того, які життєві цінності їй прививатимуть, велике значення має приклад батьків.

На мою думку, для кожної людини важливо мати свою мету і сенс життя, це означає, що людина живе не даремно, вона не існує, не проживає, а саме живе.

Мій сенс життя полягає в самовдосконаленні, адже це постійне відкриття чогось нового, постійний розвиток, це означає, що я не стою на місці, не деградую, я постійно роблю нові для мене відкриття.

Слова епіграфа – із Нового Завіту, належать апостолові Павлу, який писав

послання до римлян відразу після розп’яття Христа.

Любов Пономаренко – письменниця ХХ століття – продовжує переконувати

читача в тому. що треба любити своїх ворогів, а зло перемагати добром.

(Любов Пономаренко народилася 25 травня 1955 року в селі Іванківці, що на

Чернігівщині. У 1978 році закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут

імені Миколи Гоголя. Працювала вчителем російської мови та літератури, в редакції

газети.

З 1987 року мешкає на Полтавщині в місті Гребінка. Працює власним

кореспондентом Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини».

Твори письменниці друкувалися в багатьох газетах та часописах, також

друкувалися за кордоном – в Німеччині та Японії.

Автор книг новел, оповідань та повістей «Тільки світу» (1984 р.), «Дерево облич»

(1999 р.), «Ніч у кав’ярні самотніх душ» (2004 р.), «Портрет жінки у профіль з

рушницею) (2005 р.).

Письменниця – лауреат літературних премій:

Міжнародної імені Олеся Гончара (2000 р.);

Всеукраїнської «Благовіст» (1998 р.);

Обласної імені Панаса Мирного (2005 р.).

- 1999 року вийшла друга збірка прозових творів під назвою «Дерево облич».

Туди і увійшов твір «Гер переможений». Написаний він на основі справжніх

фактів. У містечку Гребінка, де письменниця зараз живе, багато будинків після

війни побудували полонені німецькі солдати. Це розповідь про одного з них.

Війна – страшне явище. Вона несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на

долю чоловіків, які зі зброєю в руках пішли на фронт, не легша була доля дітей,

жінок, стареньких, які залишилися в окупації, тяжко працювали, потерпали від голоду і холоду.