З покон віків існує багато визначень доброти і жорстокості. Ще з дитинства, нас батьки навчають тому, що бути добрим це найкраща риса для людини, а жорстокість це погано. Ніхто не народжуеться жорстокою чи доброю людиною, цих рис ми набуваемо з віком, з вчинками інших людей до нас та з вихованням, яке дають нам наші батьки.
Складові добра:
· доброзичливість — щире бажання людям добра, приязне ставлення до людей, прихильність до них;
· людяність — співчутливе, зацікавлене ставлення до інших;
· чесність — відверта, щира поведінка з людьми;
· сміливість — здатність переборювати труднощі;
· ввічливість — дотримання добрих манер, вихованість, люб’язність. Уважність у поводженні з іншими людьми.
Компоненти зла:
· боягузтво — пасування перед труднощами;
· грубість — некультурна, неввічлива поведінка;
· егоїзм — себелюбство, нехтування інтересами інших людей заради задоволення власних забаганок;
· злість — недобре, сповнене злоби ставлення до інших;
· зазнайство — вияв зверхності, зневажливе ставлення до інших;
· скупість — надмірна ощадливість, що викликає осуд
Тобто, можна зробити висновок, що доброта та жорстокість живуть пліч-о-пліч зароджуючи певну гармонію, адже без доброти не буває жорстокості та навпаки.
А на запитання: "Де ж вони живуть?" , відповідь у нас самих, у кожному з нас.
Наші вчинки є домівкою цих двох сестер і ми самі обираємо найбільш привабливий варіант.
Існує така історія: "У мудреця запитали: "Хто перемагає: доброта чи жорстокість?" І тоді він відповів , що у кожній людині є два вовки. Один символізує зло, жорстокість, ненависть, егоїзм, брехню. А інший доброту, кохання, гармонію, правду, щиристь і відданість. І вони постійно б'ються один з одним. А перемагає з них той кого годують."
Поступитися місцем людині похилого віку, жінці з пакунками або дитині, нагодувати голодного, посміхнутися прохожій людині, підказати дорогу, пригостити чаем, ось це є доброта, такі, якщо замислитися, звичайнісінькі речі, які не так важко здійснювати кожного дня. Та не треба забувати про іншу сторону медалі: поганий настрій, образа, невихованість та сама жорстокість, яка породжує жорстокість у наших серцях.
Байдужа людина може пройти повз людину, котра потрапила в біду. Пам’ятаймо, жорстоким своє серце зробити легко, лише варто декілька разів зробити зло, а далі це стає звичкою. Люди з жорстоким серцем здатні на злочин. Вони, не вагаючись, вбивають, грабують. Але будь-який злочин карається. Рано чи пізно жорстоку людину карають за її злочини.
А тепер поміркуймо, кому краще у світі жити: доброму чи злому? Добра людина може досягти вершин у своєму житті, якщо тільки цього захоче. А зла? Вона обов’язково зробить щось таке, за що буде покарана. Чи досягне ця людина успіхів? Щоб ваше серце було добрим, а не жорстоким - не чиніть зла. До ть, чим зможете, і не проходьте повз нужденного. І немає різниці – людина це чи тварина, всі ми хочемо тепла і ласки, любові й захисту.
Поспішайте творити добро, вчіться співчувати. Не намагайтеся комусь зробити зло, причинити біль, тому що за це рано чи пізно ви будете покарані. Колись ви також можете опинитись у скрутній ситуації, і вам ніхто не подасть руки. Пам’ятайте! Як ви ставитесь до цього світу, таким боком і світ до вас повернеться.
Объяснение:
Кого вважають доброю людиною? Того, хто поступається місцем у транспорті старшим, того, хто допомагає нести бабусі тяжку сумку, того, хто допоміг другові у скрутному становищі? Взагалі-то так. Але доброта, як на мене, не однозначне поняття.
З дитинства нас намагаються виховувати в атмосфері доброти та любові, вчать відповідати добром на добро. Але ж нам не завжди так відповідають. Навіть турецька приказка повчає: “Бережися того, кому ти зробив добро”.
Мені пригадуються рядки з книги відомого хірурга М. Амосова “Думки і серце”: “Коли людина робить добру справу, вона прагне за неї нагороди. Вона навіть не усвідомлює цього, але прагне. Не грошей, не подарунків, а вираження якихось відповідних почуттів. Але хворі не балують нас цим. Зробив лікар операцію, усе добре, а коли хворий виписується, навіть не скаже, попрощатися не зайде”.
Хірург розмовляє із колегою, яка розповідає, як для неї образливо бачити на вулиці людей, яким вона врятувала життя і які відвертаються, не привітавшись з нею, або намагаються показати, що не впізнали її. На що Амосов відповів: “Люди не люблять почуватись боржниками, а зустріч з людиною, якій вони завдячують життям, нагадує їм про це”.
Ще один момент: чому добрій людині всі намагаються “сісти на шию” з будь-якою метою? І чому у багатьох виникає думка, що доброта людини, яка завжди вам допомагає – це слабкість, невміння відмовити, чи образити.
Чому ми так часто не цінуємо таку безкорисливу доброту, і підозрюємо вигоду: раз він мені допоміг, колись і мені доведеться до йому? Чому використовуємо людей, спихаючи таким добрякам свої проблеми і навіть ніколи не намагаємось дізнатися, можливо, їм також потрібна до Так хочеться вірити, що ми задумуємось над цим…
ДОБРО ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ
Мудрець сказав: живи, добро звершай
Та нагород за це не вимагай.
Лише в добро і вищу правду віра
Людину відрізня від мавпи й звіра.
Нехай ця істина стара:
Людина починається з добра.
Я напевне, почну із розкриття поняття слова «милосердя». Милосердя - готовність до пожертвувати собою заради інших, безкорисливо робити добро. Для мене милосердя - це насамперед та якість, який необхідно всім нам і якого зараз дуже не вистачає. Милосердя часто ототожнюють із вірою в Бога, але особисто я вважаю, що це не те саме. Можна допомагати іншим і робити добро й при цьому не вірити в Бога. Можна, навпаки, ходити в церкву тільки тому, що це зараз стало модним, і молитися тільки для того, щоб «забезпечити» собі вічне життя. На жаль, і таке буває. Але з іншого боку, якщо людина щиро вірить у Бога й прагне виконувати всієї його заповіді, він постарається також бути й милосердним. Для мене в милосерді основне - безкорисливість. Наприклад, під час війни сестри милосердя самовіддано доглядали за пораненими, ризикуючи своїм життям, виносили поранених і вбитих з поля бою, і все це зовсім безоплатно. Крім того, вони морально підтримували солдатів, не даючи їм упасти духом, що відіграє величезну роль у їхніх перемогах. Імен більшості з них ми ніколи не довідаємося, але ми завжди будемо вдячні їм за їхню самовіддану працю.
На жаль, зараз, у наш важкий час змін, такі якості, як милосердя, доброта, бажання до йдуть на задній план, а, витісняючи їх, уперед висуваються ділова хватка, уміння дістати прибуток і турботу насамперед про себе. Милосердних людей зараз не багато, та й то інші ставляться до них якщо не як до божевільних, то принаймні як до дурного. Зараз ніхто не до бабусі перейти через дорогу, донести сумку, не подасть жебракові, не пошкодує сиріт і важкохворих. А мені здається, що саме в наш час щирого милосердя людям найбільше не вистачає. Звичайно, багаті люди можуть собі дозволити зробити пожертвування в різні фонди до але дуже часто тільки для того, щоб про це згадали в газеті або по телебаченню. А ті люди, які дійсно хочуть до найчастіше не мають у своєму розпорядженні засоби для цього. Але до можна не тільки матеріально, але й духовно. Підтримка й розуміння для кожного з нас значить не менше, ніж матеріальне благополуччя. Я думаю, якби люди більше піклувалися про інші, зникло б з осіб людей вираження якоїсь безвихідної прикрості, що так часто можна бачити в метро, на вулиці, у магазині. Іноді, звичайно, попадаються люди веселі, життєрадісні, оптимістично настроєні, усміхнені, але їх - одиниці. А інші люди - хмурі, непривітні, постійно стурбовані станом політики
Объяснение: можно скоротить
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Складіть інформаційне гроно до постаті Миколи Вороного.
Відповідь:
Режисер, актор, публіцист, дослідник театру, історик, критик, громад. діяч