Відповідь:
Наш навколишній світ складається з природи. Навіть коли ми живемо в місті, ми не є ізольованими від природи. З самого дитинства нас супроводжує природа.
Вона дає нам необхідне для життя.
Все в природі взаємопов’язано: без рослин не виживуть травоїдні, без травоїдних не зможуть існувати хижаки. Кожна жива істота несе свою функцію. Спів птахів завжди заспокоює і приносить гармонію.
А кумедні кошенята смішать і розважають мене.
Рослини на нашій планеті існують вже не одну тисячу років. Деякі з них пристосувалися до суворих умов
півночі, інші можуть вижити в пустелі, а треті прекрасно почувають себе у вологому кліматі. Передати всю красу квітів неможливо. Їх пелюстки мають різні кольори й форму. Червоні троянди, білі ромашки, чорні тюльпани – будь-які з цих квітів можуть створити дивовижно гарний букет.
Листяні й хвойні ліси насичують киснем нашу планету. Вони як легені – очищають і освіжають повітря навколо себе. У лісі завжди дивно красиво і неймовірно цікаво гуляти.
А на рівнинах, вкритих запашною зеленню, завжди хочеться пройтися по ранковій росі та вдихнути свіжий аромат лугових трав. Особливо помітно красу природи весною,
Пояснення:
Відповідь:
Життєва позиція людини – це її цілісне ставлення до навколишнього світу, що виявляється в його думках і вчинках. Це те, що кидається в очі при знайомстві і відрізняє нас один від одного в психологічному сенсі. Вона впливає на здатність долати труднощі, на наші успіхи і визначає владу над своєю долею.Чітка життєва позиція проявляється у всіх сферах діяльності людини: моральної, духовної, суспільно-політичної та трудової. Вона виражає моральну напругу особистості, тобто її готовність до практичної дії.Формування життєвої позиції починається з народження і багато в чому залежить від оточення, в якому живе людина. Її фундамент зароджується тоді, коли дитина вчиться спілкуватися з батьками, друзями, педагогами, жити в соціумі. Залежно від цих відносин конкретизується самовизначення особистості.Життєва позиція – активна і пасивнаАктивна життєва позиція – секрет самореалізації та успіху. Вона проявляється у сміливості ініціативи і готовності діяти. Для її формування необхідний двигун, який просуватиме нас вперед. У ролі такого двигуна виступають наші бажання, що піднімуть нас над усіма труднощами і до досягти своїх цілей. Людина з активною життєвою позицією може бути лідером, а може і слідувати за лідером, але у нього завжди є своя точка зору і сили її відстояти.Розрізняють такі види активної життєвої позиції:Позитивна позіція.Она орієнтована на моральні норми суспільства, на утвердження добра і подолання морального зла.Негативна. Не завжди активні і діяльні люди витрачають свої зусилля на позитивні вчинки, їх дії можуть приносити шкоду оточуючим і їм самим. Прикладом негативної активної життєвої позиції може служити участь у різних бандформуваннями. Ватажок банди – особистість задоволена таки активна, з твердими переконаннями, конкретними цілями, але його переконання йдуть на шкоду суспільству, а не на його користь.Антиподом цієї життєвої позиції є пасивність. Людина з пасивною життєвою позицією інертний і байдужий. Його слова і справи розходяться, він не бажає брати участь у вирішенні будь-яких проблем і труднощів суспільства, в якому живе. Його поведінка нагадує поведінку страуса, який ховає голову в пісок, думаючи, що це найбезпечніший б позбавити себе від проблем. Такі принципи не менш небезпечні, ніж негативна активна життєва позиція. Скільки несправедливості і злочинів скоюється від нашої бездіяльності?Пасивна життєва позиція може проявлятися наступними Повна бездіяльність. Людям цієї категорії властива нульова реакція на проблеми. Небезпеки і труднощі їх паралізують, і вони вичікують дозволу цих ситуацій.Покірність.
Пояснення:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Якi таланти та мрii та прагнення мають Вiтько Горобець Федько Котигорошко Галя казачокъ
Відповідь:Вітька Горобець
Вітька Горобець, мужчина з життєвим стажем в чотирнадцять неповних років
Вітька — високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий…
Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти.
Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться.
Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний.
Федько Котигорошок
Маленький товстий і флегматичний Федько мусив бігати за ним підтюпцем. Цей дванадцятилітній опецьок (якого за смаглявість по-вуличному називали Жучком), здавалося, не ходив, а котився на своїх коротеньких ногах. По-третє, старша Федькова сестра працювала бібліотекаркою в сільському клубі, і Федько змалку мав доступ до тих книжок, яких дітям суворі педагоги не рекомендували давати. Федько вибирав книги на свій смак і ковтав їх десятками. Міг терпляче лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман, від обсягу якого у Вітьки йшов мороз по спині. І хоч часто Федько не розумів прочитаного, але це не відбивало в нього охоти до читання. Особливо багато читав Котигорошко про кохання і вважав себе в цім ділі знавцем-теоретиком.
Тихий та непомітний Федько Котигорошко, той вольовий Федько, котрого вона так марно намагалася спокусити солодкою халвою і котрий все-таки проговорився, у кого закоханий Вітька
Федько знову був Федьком: флегматичним, спокійним, добродушним і вайлуватим.
Що в мене на думці, те в тебе на язиці. Чистісінький тобі Вольф Мессінг!
Що він язикатий — знала, але щоб так складно небилиці плести… А щоки горять… Ах, які капосні щоки, так і горять, горять… Ну й утнув же Федько!..
Галя Козачок
в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого чаплівського хлопця!
в неї гарні чорні очі-оченята, такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне, як ти міг раніше на них дивитися і не бачити їх?.. Як ти міг раніше не бачити, що в неї тоненька шия і маленькі груди, важкі коси й довгі, примхливо вигнуті брови, тоненька, немов вирізьблена, фігурка й чарівна посмішка, що вона вся струнка, весела й швидка, як вогонь на сухій соломі
вона не йшла, а наче аж пливла, ледь торкаючись землі стрункими ногами в білих черевичках та гордо несучи маленьку голівку з товстою косою. Через плече висіла сумка з газетами, журналами, листами — під час літніх канікул вона працювала листоношою.
Галя якось змінюється, зустрівши тебе. Чомусь підозріло робиться веселою, а щоки у неї ледь-ледь рожевіють. І оченята спалахують якимось сяйвом.
Галя Козачок пташкою пурхала по Чаплях, розносячи пошту, і не відала й не гадала, яку тільки диверсію готував для неї тихий та непомітний Федько Котигорошко, той вольовий Федько, котрого вона так марно намагалася спокусити солодкою халвою і котрий все-таки проговорився, у кого закоханий Вітька.
Ніби сонце вкотилося до сарая. На порозі з’явилася Галя Козачок. (с.49)
Вона підходила до нього, струнка й висока, в білому-білому платті, зашаріла від швидкої ходи, а очі сяяли ніяково й радо.
Щоправда, Галя — дівчина не з лякливих. Сам Причепа колись потиснув їй руку і подякував за відвагу. Він тоді їхав велосипедом мимо колгоспної ферми, звідти вискочив бугай Кордебалет.
Пояснення: