Твір на тему Чого вчить література

Література --  це джерело життя і натхення. Вона здатна зробити когось на кілька характеритик добрішим або ж навпаки. Хоча все ж, якими б вона нас не робила, література розвиває. Починаючи від словникового запасу і завершуючи вмінням чітко формулювати свою думку. Вона здатна формувати нашу свідомість і бачення майбутнього, засмучувати нас і смішити, спонукати поступ і занепад нашого життя. Література є тим вчителем, який прагне показати нам найбільше можливих відкриттів цього світу у різних сферах, починаючи від сімейного життя і завершуючи ставленням до природи. У розмаїтті тем, до яких звертаються автори, ми точно знайдемо те, що стосується нас найбільше і що сподобається нам. Вона вчить нас бачити людей такими якими вони є і  розуміти систему їхніх вчинків, вчить любити і висловлювати любов, вчить жити і відчувати життя.

Объяснение:

История живет в нашем языке и в песне.Слово нам доносит из глубины веков радости ,надежды ,и горе наших предков. Язык-это душа народа .Ребенок растет ,слышит первую сказку ,первую песню.В её сознание вместе с матерински словом ,входят обычаи народа.(Можешь что то изменить и перевести ,не знаю подойдет или нет)
Вот еще :Усна народна творчість — це найдавніший різновид словесної творчості людини. Виникла вона ще багато століть тому, коли писемності не було і люди не знали, що таке літери.Людина завжди намагалася пояснити світ, який її оточував тому сформувалась міфічна символіка. Український фольклор на язичницькій основі почав розвиватись і досяг розквіту ще задовго до прийняття християнства на Русі.
Завдяки тривалому шляху історичного розвитку, у фольклорі знайшли відображення самі різні сторони життя народу, фольклор відрізняється жанровим багатством і розмаїтістю. Це прислів'я й приказки, загадки й казки, календарна й сімейно-побутова обрядова поезія, билини, легенди, перекази, а також балади, історичні й ліричні пісні, драматичні добутки, частівки, дитячий фольклор.Усна народна творчість є не тільки коштовним внеском у скарбницю світової культури, але й має важливе пізнавальне й естетическое значення. ми повинні зберігати наш скарб,що б жити і пам'ятати наших предків ,і зрозуміти сенс життя!

Начиная с XVI века, малозаселённые земли нынешней Донецкой области стали заселять запорожские и донские казаки, беглые крепостные крестьяне, обедневшие дворяне из Украины (входившей в состав Речи Посполитой) и России. Основной этнической составляющей были русины (население Украины). Заселение современной Донетчины происходило на фоне непрекращающихся боевых действий на территории Поднепровской и Западной Украины, отягощенными карательными экспедициями Речи Посполитой.

В исторических документах (конец XVII — начало XVIII века) упоминаются как запорожские казаки. Скорее всего занимали самое «левое» ответвление казачества, находившиеся в конфронтации не только с правительством России и Речи Посполитой, но и с слободскими казацкими полками, и даже Запорожской Сечью.

Жили разрозненными небольшими поселениями. Центральная власть отсутствовала.

В связи с заселением территории современной Донецкой области, растворились в новом населении.