Яку книгу читав дракон з повісті Місце для дракона

Дракон читав Біблію, Євангеліє. Про це говорив і пустельник, і князь. Сам дракон теж її цитував.

Інші книги автор не називає.

 традицію цю

Одним із найулюбленіших і найпоширеніших видів рукоділля є вишивка. За старих часів на Русі всі жінки володіли цим мистецтвом.Вона була пов’язана зі стародавніми звичаями й обрядами українського селянства. За до голки й різних ниток українські жінки перетворювали просту тканину на витвір мистецтва.
  Мистецтво вишивання має багатовікову історію. У давні часи кожен народ, а іноді й невелике селище мали свої особливості у вишивці й інших видах народної творчості. З покоління в покоління майстрині відпрацьовували й поліпшували узори й кольорову гаму, створювали зразки вишивки з характерними національними рисами.
  вишивка — це мистецтво прикрашати тканину. Протягом століть вишивальниці експериментували з відповідними матеріалами, розвиваючи й удосконалюючи своє мистецтво, черпаючи натхнення в навколишньому світі, у мистецтві, в орнаментах інших часів і культур. Вишивку використовували для багатьох цілей: щоб увічнити пам’ять про події приватного або суспільного життя, для висловлення різних політичних або духовних ідей.
Останнім часом усе частіше можна побачити людей в українських сорочках — їх одягають у дні релігійних і національних свят, на наукові конференції та громадські зібрання. Певне, сучасні українці інтуїтивно відчувають, що їм бракує таємних символів.
Змінюються часи. Змінюються покоління, їхні уподобання та погляди.Серед них і традиції, пов’язані з вишивкою.Збережімо цю традицію

Що найцінніше тут і зараз? Гроші, слава, кількість друзів, престижна робота, власна квартира, імідж, зовнішність, стать, національність ...?Немає. Тут і зараз важливо те, що я дихаю, що відчуваю кінчиками пальців дотик до кнопок клавіатури, що бачу як біжать букви по монітору, чую тиху музику і рух ліфта в парадному, я відчуваю напругу в спині і як зігріваються ноги, вкриті теплим пледом, відчуваю кільце на пальці, дотик волосся на-віч ... І все це ознаки життя, яка тече в мені, і яможувідчути кожну її клітинку ... 

Хтось десь живе в повній темряві ... Чорна картинка безвиході ... 

Хтось десь нічого не чує і лише уявляє, якими можуть бути звуки ... Як співають птахи в лісі, як шарудять листя восени, як хрумтить сніг під нашими ногами, як краплі дощу стукають по даху ... 

А хтось десь бачить все і чує, але закриває очі від болю і не бажає чути слів жалю в свою сторону ... Він ніколи не походить по калюжах, не побіжить услід за дитиною, не зможе відчути грунт під ногами ... Він лежить. Вінне може ходити. 

Тут і зараз за моїми венах тече кров, тут і зараз я живу, тут і зараз відчуваю емоції, різні. І гнів, і злість, і жаль, і незручність, і вдячність, і вдячність, і гордість, і страшну тугу в серці ... 

Найцінніше, що може бути дано людині - саме його існування, його здоров'я.