1. Перед поєдинком дракон приходить до висновку: «Пустельник помилявся. Не можуть люди бути гіршими від звірів...». Чи правильний його висновок? Свою думку обґрунтуйте Фото профиля lutsenkodanila8 2. Прокоментуйте внутрішній монолог князя перед портретами своїх пращурів: «Ну що ви вирячились? Ви ж були такі самі! Не такі? Не кривили душею? Не обманювали? І не кривоприсягали? Ви— погані, що не відали Святого Письма, як смієте дивитись на мене осудливо? Я зробив усе, щоб врятувати Люботин!» Фото профиля lutsenkodanila8 3. При першій зустрічі з пустельником дракон каже: «Я не хочу гинути, ще й не нажившись. І нікому ніколи зла не вчиню». Чому він погодився на вмовляння князя? Чи можна вважати, що він почав думати по-іншому? Свою відповідь обґрунтуйте. Фото профиля lutsenkodanila8 4. В епізоді поєдинку автор двічі використовує художню диталь — сльозу дракона. Якого значення вона набуває у творі? Фото профиля lutsenkodanila8 5. Проаналізуйте епізод, у якому Григорій гине. Як себе поводити він та його супротивники? За що дракон в останню мить дякував своєму вбивцеві? Фото профиля lutsenkodanila8 6. Прочитайте та проаналізуйте останній вірш Григорія. Витлумачте символіку образів осики та Юди в ньому. Фото профиля lutsenkodanila8 7. Від слів «Це ти про мене?» до кінця твору проаналізуйте уявну розмову люботинського князя з драконом і пустельником. Витлумачте кожну репліку в цьому діалозі. Фото профиля lutsenkodanila8 8. Поясніть міркування дракона про лицаря Лавріна: «Що на душі в цього лицаря? Невже милосердя? Тоді це такий самий виродок, як і я». Що він мав на увазі? 9. Поясніть, чому лицар Лаврін не скористався до Григорія і не вбив його. Як цей вчинок його характеризує? Фото профиля lutsenkodanila8 Фото профиля __.dreamy._.angel._ 10. Визначте проблеми, порушені у творі. У статті підручника знайдіть питання, порушені у повісті-казці, та дайте відповіді на них, спираючись на текст. РЕБЯТА Юрій Вінничук місце для дракона

1. Шлях до школи.
На початку зими Олесеві до школи можна ходити двома шляхами — річкою або бором. Але мати забороняє ходити по тонкій кризі, тому хлопчик іде бором. Він ще малий, ледь до ручки дверей дістає. Очі чорні, глибокі, хочуть збагнути увесь світ.Олесь любить зиму. Любить малювати по снігу, водячи пальцем. Милується своїм творінням, поки хтось не гукне з двору, що скаже матері.У бору тихо й затишно. Тільки десь недалеко порається дятел. Олесь придивляється і бачить купу шишок під сосною. Ось і сам дятел — націлився гартованим дзьобом, ніби питаючи: чого тобі тутечки? Олесь нагорнув снігу на коріння сосни й побіг.
2. Пригода на ковзанці.
Коли хлопчик підійшов до школи, його покликали однокласники "подушки гнуть" — кататися на молодому льоду. Олесь відповів, що не хоче псувати лід. Тоді до нього підскочив Федько Тойкало із криком "бий зрадника!" ударив у скроню. Під оком в Олеся вискочила ґуля.Хлопчик ліг на кригу долілиць і став роздивлятися дно річки. Уявив маленьку хатку під кущем водяної папороті, як він там сидить і рибку стереже, вітається з карасиком. Раптом промайнула чорною блискавкою щука з маленькою пліточкою в зубах. Хлопчик заляпав долонею по льоду, затупотів ногами, благаючи хижу щуку відпустити рибку. У школі продзвенів дзвоник, а Олесь сидів посеред річки й плакав.
3. Урок малювання
На першому уроці було малювання. Старенька вчителька Матильда Петрівна звеліла всім малювати глиняний горщечок. Олесь почав і натхненно малювати, і з його зошита поглянув презирливим оком дятел: чого тобі? Коли вчителька обурилась і пообіцяла поставити двійку Олесь піднявся й пішов із класу. Вийшов із школи й подався у верболози. Там проблукав до вечора — роздивлявся пташині гнізда, їв мерзлу калину, шукав світлячків.У школярів закінчилися заняття, і вони вийшли на вулицю.
4. Примирення з Федьком та зустріч з дідом Прокопом.
Під тинами на колодах сиділи дядьки й обговорювали життя, хвалили дітей, що намагалися показати свою силу. А на Олеся сказали, що він тихий, смирний, якийсь дивакуватий, і хлопчик не зрозумів, хвалять його чи лають.На мосту Олеся дожидав Федько. Ніяковіючи, тицьнув у руку подавлений теплий пиріг. Олесеві не хотілося пирога, але він радий був примиренню, понишпорив по кишенях і подарував Тойкалові гніздо ремеза.Біжучи через ліс, хлопчик помітив свого діда Прокопа, що їхав по сіно, сів і собі на сани. Став питати діда, чому його, Олеся, називають диваком. А дід сказав, що не вміє малий жити — тихенький, смирний, а треба собі ліктями пробивати дорогу.Дід Прокіп багато навантажив сіна на сани — коням було важко ти по снігу, він їх бив батогом, а Олесь просив не бити, усе підбивав старому руку.Вдома хлопчик заліз на піч і заплакав. Дід сказав матері, що син у неї дивак. Мати ж попросила не чіпати хлопця.Олесь заснув, і снилася йому казка про Івасика-Телесика, якого гуска взяла на свої крила.

I. Край дороги стоїть тополя. (Чумак біля неї сумно зупиняється, чабан із сопілкою печальну мелодію заграє.)
II. Історія тополі. (Дівчина покохала козака, а той загинув.)
III. Застереження автора молодим дівчатам. (Минають роки, марніє краса, залишаються спогади про зустрічі з чорнобривими козаками.)
IV. Дівчина чекає на козака. (Вона нудить світом, нічого не розрадить її.)
V. Мати хоче одружити дочку зі старим та багатим. (Дівчина попереджає, що краще помре, ніж одружиться з ним.)
VI. Дівчина іде до ворожки. (Вона хоче знати, що сталося з коханим, бо розлука така тяжка, що чорнобрива хоче втопитися.)
VII. Ворожка дає зілля. (Його треба тричі випити.)
VIII. Дівчина випиває його, стає несповна розуму та перетворюється на тополю.