1. Яке враження справив на вас твір „Арфами, арфами...”? Які емоції, настрій він викликав?

чудесный твир

Объяснение:

хорошае

Молодість і краса, буяння весняної енергії та радісне передчуття змін: не лише „бій вогневий”, а й сміх та плач „перламутровий”. Буде життя, нова й світла його сторінка, і вже панує це відчуття в душі ліричного героя, залученого до виру весняних змін. І як же тут без „любої-милої”, котрій усього лише варто відкрити „колосвій”, щоб так само доєднатися до цього чудесного світу оновлення і ясної небесної блакиті?

Объяснение:

yjhv

Ліса семирічна дівчинка, який приснилися пригоди в підземній Країні чудес і Зазеркалье, де вона зустрілася з різноманітними казковими й фантастичними персонажами, що живуть по своїй особливій логіці й увесь час озадачивающими розумну юну викторианку. Будучи втіленням всіх дитячих викторианских чеснот: чемності, привітності, скромності, стриманості, серйозності, почуття власного достоїнства, А. одночасно зберігає в собі ту безпосередність і щиросердечну відкритість, які так цінував у своїх маленьких подругах боязкий і заїкуватий оксфордский професор математики Доджсон. Мир нонсенсу, куди попадає А., часто дратує її, дивні персонажі, з якими вона зустрічається, як правило, причепливі, дратівливі й уразливі, однак їй вистачає здорового глузду, щоб примиритися із ситуацією, зуміти перевести розмова на іншу тему, дивуючись чудності миру, що відкривається перед нею, одночасно приймати його таким, як він є. Адже незважаючи на всю його чудність і гадану нез'ясовність, у світі Чудес і Зазеркалья царює своя бездоганна логіка. Це мир, де все розуміється буквально, де метафора втрачає свого переносного значення, де між омофонами немає ніякої значеннєвої границі, у результаті чого каламбур таким навіть не відчувається, де парадокс виявляється результатом бездоганної логічної побудови. У забавних же пародійних віршах, рясно встречающихся в тексті, у знайомих по оригіналі логічних і граматичних зв'язках раптом виявляються зовсім інші, а те й просто безглузді слова. (Скажемо, замість відомих рядків: «Ти мигай, зірка нічна! / Де ти, хто ти, я не знаю» ми читаємо: «Ти мигаєш, пугач мій, / Я не знаю, що з тобою».) Математикові й логікові К. виявився дуже близький дитячий погляд на дійсність, не обтяжений культурною традицією, що створює складну систему еліпсів, умовчань, умовних побудов, історично придбаних значень, висновків, що давно втратили зв'язок зі своїми посилками. Багатозначність живої мови, той факт, що при висловленні різних суджень багато чого варто тримати в «розумі», співвідносячись із цілою системою культурних умовностей і неписаних правил, далеко не відразу, як ми бачимо із численних записів дитячих розмов «від двох до п'яти», входить у свідомість дитини. А., що перебуває на полпути від цього дитячого стану первісного хаосу, утримуваного лише вигадливою логікою, до культурно впорядкованого космосу дорослих, виявляється в результаті відкрита й першому (адже Країна чудес і Зазеркалье це всетаки саме її сон), і другому (свої судження про побачений вона вимовляє з погляду загальноприйнятих норм свого часу).

Снежинка

Жил-был король, и была у него дочь. Звали ее Снежинка, потому что она была из снега и таяла при лучах солнца. Но, не смотря на это, сердце у не было очень доброе. У короля не было жены и говорил он снежинке: "Вот ты вырастешь и кто обо мне будет заботиться? " Снежинка видела страдания короля-отца и предложила найти ему жену. Король согласился. Через некоторое время нашел король себе жену, звали ее Розелла. Была она злой и завидовала своей падчерице. Снежинка дружила со всеми животными, так как людей к ней пускали, ибо король боялся, что люди могут причинить зло его любимой дочери.

С каждым днем Снежинка росла и расцветала, а мачеха придумала, как избавиться от нее. Узнала Розелла тайну Снежинки и решила, во что бы то ни стало погубить ее. Позвала она к себе Снежинку и сказала: "Дочь моя, я очень сильно заболела и мне только отвар, который варит моя сестра, но живет она очень далеко." Согласилась Снежинка своей мачехе.

Девочка отправилась в путь вечером, нашла, где живет сестра Розеллы, взяла у нее отвар и поспешила в обратный путь. Но начался рассвет и превратилась она в лужицу. Там, где растаяла Снежинка вырос прекрасный цветок. Розелла сказала королю , что отпустила Снежинку посмотреть на белый свет, а она так и не вернулась. Огорчился король, ждал днями и ночами свою дочку.

В лесу, где вырос сказочный цветок, гуляла девушка. Взяла она цветок домой, стала за ним ухаживать и разговаривать с ним. В один весенний день цветок расцвел и выросла из него девочка. Этой девочкой оказалась Снежинка. Отправилась она вместе со своей во дворец у несчастному королю и рассказала все батюшке. Король рассердился на Розеллу и выгнал ее. А своей дочки признал как вторую дочь. И живут они вместе с тех пор очень счастливо.