Як панночка познайомилася з лікарем ?

Вдала що хвора .. я

Мико́ла Олексі́йович Лука́ш (19 грудня 1919, Кролевець — 29 серпня 1988, Київ) — український перекладач, мовознавець і поліглот.

Миколі Лукашу, першому в Україні, вдалося перекласти «Фауста». За його переклад українською мовою бралися Іван Франко, Михайло Старицький, Дмитро Загул, але подужати всю поему Ґете ніхто не зміг — далі першої частини жоден із них не просунувся. Микола Лукаш працював над ним 18 років. А «Бал в опері» Юліана Тувіма, поему, що сатирично зобразила польське суспільство, взагалі вважали за твір, який годі перекласти, а Лукашу й це вдалося!

У другому томі мемуарів «Наш Лукаш» Дмитро Павличко згадує:

У ті роки Лукашевого «Фауста» читала вся інтелектуальна Україна. Тувім українською мовою звучав краще, ніж в оригіналі. Лукаш використав таке несподіване лексичне багатство нашої мови, так гнучко та слухняно йшла за його рукою могутня плеяда тувімівських метафор, така іронія виблискувала з кожного речення перекладу, що я був зачарований тим усім. Лукашева мова — як небеса, побачені в телескоп. Міріади слів, які год гати простим оком, виступають у його мові зі своїм глибинним світлом.

Крім того, М. Лукаш переклав українською мовою «Мадам Боварі» Флобера, лірику Шіллера, «Декамерон» Бокаччо та багато іншого.

Загалом Микола Лукаш знав 20 мов, з яких вільно перекладав, і був одним з небагатьох перекладачів, які працювали з оригінальним текстом, а не з проміжним перекладом

російськоб

цікавий факт :

Перекладач Микола Лукаш підібрав 286 синонімів до слова "повія"

Які цінності сьогодні панують у світі? Раніше, у часи молодості наших батьків, головними цінностями були духовні. Вони прагнули краси, добра і миру. У сучасному світі  цінності змінилися. Ми більше не бачимо щастя у родинному затишку чи тихому весняному ранку – сьогодні майже для всіх щастя полягає у матеріальних статках, грошах і владі. Хоча люди, які прагнули лише до цього, були в усі часи.

І. Карпенко-Карий у своїй комедії «Сто тисяч» також порушує проблему влади над людиною грошей. Головний герой твору – Калитка – повністю підкорився цій владі, і, щоб збагатитися, навіть пішов на злочин. Герасим хотів добути сто тисяч фальшивих грошей. Коли ж виявилося, що замість грошей у мішку папірці, Калитка ледь не покінчив з собою.

Через гроші люди, як і Калитка, ладні втратити родину, близьких, друзів, тверезий глузд, людську подобу, позбавити сенсу своє життя. Коли гроші починають керувати людиною, вона може навіть вбити, зрадити близьких, адже вона повністю втрачає самоконтроль і головне для неї тільки гроші.

Кажуть, що людину можна перевірити грошима і владою. Дійсно, так часто буває, коли людина із вихованої та уважної перетворюється на жадібну та егоїстичну саме через гроші.  Коли у людини з’являються гроші, вона часто стає агресивною, забуває про друзів та близьких, хвилюється тільки про те, щоб нажитися ще більше.

У п’єсі «Сто тисяч» ми бачимо образ господаря, який, прагнучи швидко і без зусиль розбагатіти, потрапив у трагікомічну ситуацію та ще й втратив досить багато грошей. Тож автор ніби попереджає нас про те, що не можна розраховувати на легку наживу – за все доводиться платити. І часто ця плата буває занадто великою. Адже крім грошей Герасим міг втратити  волю та повагу у суспільстві, міг опинитися у в’язниці без близьких та друзів. Тож гроші – це зовсім не головне, саме на це націлює нас автор у своїй п’єсі. І. Карпенко-Карий розуміє, яку владу гроші мають над людиною і хоче застерегти своїх читачів. Саме Герасим Калитка є людиною, на прикладі якої автор показує владу грошей над суспільством.

На мою думку, гроші сьогодні – це і друг, і ворог. Друг, тому що все ж таки без них неможливо сьогодні прожити. Вони – шлях до здійснення наших бажань б їх втілення. Але не слід забувати, що надмірна тяга до грошей робить людину жадібною, жорстокою та безпринципною. Тому не слід ставити собі за мету збагачення – неможливо знайти у грошах своє щастя. Адже посмішки рідних, щиру дружбу, справжнє кохання та теплу дитячу усмішку не можна купити ні за які гроші.