Чому Лесю не віддають за Петра? У романі чорна рада

У гості до Череваня, грошовитого пана із козацтва, приїздять його старий знайомий паволоцький полковник Шрам із сином Петром. Так вийшло, що після Хмельниччини бравий козарлюга Шрам став попом. Але знову почалися в Україні негаразди, і Шрама обрали полковником. Тому Шрам одночасно був і панотцем і полковником. За обідом з’ясувалось, що Шрам їде в Переяслав до Сомка, бо хоче підтримати його в боротьбі за гетьманство.

Поки чоловіки розмовляли, Петро познайомився з Череванихою та її дочкою Лесею. Закохався козак, але виявилося, що Леся вже майже просватана. Черевані разом із Шрамками їдуть до Києва. У місті на Лесю задивляється здоровенний козак, що разом зі своїм побратимом наздогнав карету з жінками. Запорожці розмовляють про красу дівчини, і велетень обіцяє викрасти Лесю.

Скоро Петро дізнався, що красуня Леся просватана за Сомка. Та не про це зараз розмовляють старий Шрам й Сомко, що зустрілися в Києві. Переживає полковник Шрам за Україну та її єдність, а Сомко заспокоює його, говорячи, що вся старшина від Самари до Глухова зве його гетьманом і присяглася слухати його. Раптом під вікном почулося: «Тугу-тугу!» — так віталися запорожці. До хати зайшов Кирило Тур, той самий козарлюга, що збирався викрасти Лесю. Пообіцяв він це й зараз.

До півночі хропіли вже всі козаки. Не спав один Петро Шраменко. Раптом почув — тупотять коні. Поки роздумував Петро, що робити, знову почувся кінський тупіт. Це Кирило Тур таки викрав дівчину. Петро кинувся за ним рятувати Лесю. Наздогнав Шраменко викрадачів і розпочався «козацький герць». Закінчився він тим, що обидва супротивники одночасно вдарили один одного шаблями в груди.

Коли приїхала погоня, то Сомко першим ділом кинувся до Тура. Леся почула слова Сомка, що молода знайдеться й друга, а от Кирила Тура другого не буде, і навік відвернулося її серце від Сомка. Вилікувати Тура взялися запорожці, а Петра — Череваниха, мати Лесі. Поки хлопець одужував, сиділа біля нього Леся. Зрозуміла дівчина, що «Сомко козак не до любощів», та пізно було.

Тим часом прийшла звістка, що до Переяслава прибувають воєводи від царя. Шрам із сином вирішили їхати до Сомка, а Черевань із сім’єю — до жінчиного брата, Гвинтовки, під Ніжень. Дорогою Сомко почув, що багато полковників перейшли на бік Іванця Брюховецького, і тепер він володіє Україною по самі Ромни, має велику царську ласку та прихильність.

Хех знайомий творик)))
  Усі ми - люди. У кожної людини є місце де він народився, виріс і вперше побачив світ. Це місце - твоя Батьківщина. 
  Ти приходиш сюди, і бачиш рідну хату, де колись ступив перші кроки, рідну неньку, яка зодягала тебе маленького і шкодувала, коли ти десь оступився. Усе тут рідне: і земля, і квітник коло хати, і ослінчик на якому завжди сидів дідусь, і навіть криничка з якої мама витягала воду. Саме тут зустрічаєш своїх рідних і знайомих людей, яких довгий час не бачив. І ми знаємо, що це купити неможливо.
  Багато людей нині призирливо відносяться до сіл, приховуючи, що самі родом звідти. Цього робити - не можна! Бо твоє село - це і є твоя батьківщина. тут твоє коріння і те місце, де тебе вигодували і виростили таким, який ти є зараз.
  Моя Батьківщина - Україна! І я пишаюсь цим!

Образи Митька і Сергійка – героїв повісті «Митькозаври з Юрківки»Нерозлучні друзі Митько і Сергійко. Хлопчики не дуже успішно закінчилип’ятий клас і перейшли в шостий. На літні канікули вони отримали завданнязібрати гербарій, але й не збиралися цього робити. У вересні хлопці знайшливдома якийсь гербарій, підписали його і здали. Як виявилося, цей альбомстарший брат Митька взяв у приятеля, а той теж взяв його на роботі на двадні. Був великий скандал, Митькові дісталося від брата, а в школі вчителькаще довго згадувала цей випадок.У дружбі двох хлопчиків Митько верховодив. Це саме він придумав поїхати на канікули до бабусі, він приготував цілу промову, яка мала переконати батьків відпустити їх у село. Митько показав Сергійкові озеро і запропонував залишатися в курені в лісі на ніч. Сергійко спокійніший, він підтримує всі ідеї свого друга і допомагає реалізовувати їх.Митько та Сергійко міські жителі, їм треба було виявити неабияку відвагу, щоб залишитися вночі в курені біля озера. Серед лісу, за три кілометри від села, хлопчики вистежували чудовисько, чергували біля вогнища. Звичайно ж, вони боялися невідомих нічних звуків, але підтримували один одного і не кидали в біді.Митько і Сергійко ніколи не сварилися, хоча іноді між ними виникали непорозуміння. Якось хлопці нагадали один одному про їхні проблеми в школі: про Сергійкову трійку з фізкультури, про сині листочки в альбомі Митька. Але не дуже приємна розмова закінчилася тим, що хлопці розсміялися, і настрій для сварки одразу зник.