Порівняня фільму і твору Іван сила. Очень

Біографія Михайла Стельмаха

Михайло Панасович Стельмах  — український письменник, драматург, фольклорист. Член Спілки письменників УРСР, академік АН УРСР (з 29 березня 1978 року), Герой Соціалістичної Праці.

Народився 11 (24 травня) 1912 року в селі Дяківцях (тепер Літинського району Вінницької області) у родині селянина, ветерана російсько-японської війни Панаса Стельмаха. Мати — білоруска. У 1933 році закінчив літературний факультет Вінницького педагогічного інституту (першим у селі отримав вищу освіту) і до 1939 вчителював у селах Київщини; 1939 року мобілізований до Червоної армії, учасник німецько-радянської війни. Як солдат-артилерист воював у Білорусі, був двічі поранений. З 1944 працював у редакції газети 1-го Українського фронту «За честь Родины». Під час війни уВоронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірки фронтових віршів Михайла Стельмаха: «Провесінь», «За ясні зорі» (1942); в 1943році — в Уфі надрукована книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Юрія Яновського.

Після війни, на за поета Максима Рильського, став співробітником Інституту фольклору, етнографії та мистецтва АН УРСР (1945–1953 роки). Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 6—9 скликань, був заступником голови Ради Національностей.

Жив у Києві у будинку письменників Роліті по вулиці Леніна (нині Богдана Хмельницького), 68 Помер 27 вересня1983 у Києві. Похований на Байковому цвинтарі (ділянка № 2). Автори надгробного пам’ятника скульптор Ф. М. Согоян, архітектори Є. М. Стамо, М. М. Фещенко.

Объяснение:

Людина завжди прагне стати кращою, хоче досягнути вершини, яка показується десь угорі. Ціною власної оригінальності вона платить за бажання стати ідеальною. Здається, скоро світ втратить оригінали, а натомість з'являться лише суцільні копії. А все тому, що картинка ідеалу манить за собою, веде по п'ятам за іконами стилю та краси.

Чи варто витрачати все своє життя на гонитву за кращим? Якось сумнівно виглядає краса, яка проявляється чужими рисами. Бути собою- означає бути впевненим і щирим, що вдається далеко не кожному. Слабкість людини проявляється, коли вона приховує свою справжню сутність. Ідеал- наче залізна рука тримає нас у полоні власних сумнівів.Саме тому ми втрачаємо самих себе, боїмося бути собою. Боягузтво у будь- якому прояві виглядає смішно, людина, що соромиться бути собою- смішна. Вона гає час, щоб спотворити все своє і створити себе копією іншого. Ми стаємо жертвами одноманітності і навіть цього іноді не помічаємо. Нам засліплюють очі картинки, які виглядають на наш погляд привабливо. Ніхто не розуміє, що у кожного з нас є своя особливість. У когось це вміння створювати, у когось- мріяти, а в когось просто посмішка. На шляху до сприйняття самого себе завжди будуть хейтити. Проте жодна думка інших не має стати осередком вагань щодо своєї краси.

Не важливо що звикло бачити суспільство. Воно поглигає нашу з вами особливість. Варто не соромитися справжнього і вдосконалювати лише власну індивідуальність, а не вдавати із себе когось кращого. Це завжди помітно. Боятися показувати себе- це смішно і немає в цьому жодного сенсу.