оповідянням є твір(запиши назву одного твору та його автора)

"Бо я — Людина" Васль Сухомлинський

Відповідь:

Оповіданням є твір "Білий кінь Шептало" Володимира Дрозда

Пояснення:

Бор күни ЕКИ дос Орманди келе жатады. Кенеттен алдарынан бор аю шыға келеди. Сол кезде биреуи қаша жөнеледи, екиншиси талға өрмелеп жасырынып қалады. Қашқан жигит ортада қалып кетеди. Алайд, а не истерин билмей тұрғанда, Ойын «Өлген адам сияқты Жергей етбетиммен жатая қалсам, бәлким құтылып кетермин» деп Жергей жатая қалады. Аю келип оны иискелей бастағанда Демин жұтып, дем Алма жатады. Аю кеткен соң талға өрмелеп кеткен досы төмен түсип, досының қасына келип, күлип «Айтшы ал, аю сениң құлағыңа НЕ дл сыбырлады?» Дейд. Сонда досы «Досына қауип-қатер төнип тұрғанда қашып кеткен адамдардан сақтану керектигимди, айтты» Дейд.

Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. 

Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. 

Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. 

А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. 

Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!