Укажіть, що викликає особливе занепокоєння в ліричного героя поезії Тараса Шевченка «Мені однаково…». A) його «не пам’яне батько з сином»; Б) він не побачить Україну; B) ніхто не згадає сироту; Г) Україну «злії люди присплять» й ошукають

г

Объяснение: Україну «злії люди присплять» й ошукають

Мистецтво — це одна з найважливіших ступенів в еволюції людини. Мистецтво допомагає людині дивитися на світ з різних точок зору. Багато людей присвячують себе повністю одному із загадкових явищ у світі, а деякі вважають його священною релігією. Історія мистецтва, як такого, починається з давніх часів, коли люди спілкувалися між собою за до настінного живопису. Незабаром чоловік відкрив писемність, але він навіть не здогадувався, яким сильним поштовхом це стало для розвитку мистецтва. З кожною епохою, з кожним століттям воно все більш і більш удосконалюється людиною. У всі часи мистецтво допомагало людині розвивати свої здібності, покращувати абстрактне мислення. Протягом століть людина намагалася все сильніше змінювати мистецтво, покращувати його, поглиблювати свої знання.

Мистецтво — це велика таємниця світу, в якій сховані секрети історії нашого життя. Мистецтво — це наша історія. Часом у ньому можна знайти відповіді на ті запитання, на які не можуть відповісти навіть стародавні манускрипти. Мистецтво відіграє найважливішу роль в нашому житті, допомагаючи морально рости майбутнім поколінням. Кожне покоління додає свій внесок у розвиток людства, культурно збагачуючи його. Не було би мистецтва, ми навряд чи змогли б подивитися на світ з різних точок зору, зазирнути за рамки буденного, відчути все трохи гостріше. Мистецтво, як велика релігія, що поєднує в собі різні віри, складається з різних видів: літератури, живопису, скульптури, танцю, театру, кіно. Мистецтво, як і людина, має багато маленьких прожилок, кровоносних судин, органів.

Мистецтво можна ставити на один щабель з наукою, можливо, навіть вище, тому що в першу чергу людина повинна навчитися відчувати навколишній світ, бачити й усвідомлювати себе невід’ємною його частиною. Воно має величезний запас таємниць і величезний обсяг історії, завдяки якій ми краще розуміємо навколишній світ, стаємо мудрішими. Завдяки мистецтву ми стаємо освіченішими, дізнаємося історію своїх предків. Для мене мистецтво не є захопленням. Але що б ми без нього робили? Напевно, вмирали б з нудьги.

Мистецтво робить світ людей більш прекрасним, живим і яскравим. Наприклад, живопис: скільки до нашого часу дійшло старовинних картин, за якими можна визначити, як жили люди два, три, чотири і більше століть тому. Зараз багато картин, написаних нашими сучасниками, і що б це не було: абстракція, реалізм, натюрморт або пейзаж, живопис — це прекрасне мистецтво, за до якого людина навчилася бачити світ яскравим і барвистим.

Архітектура — ще один з найважливіших видів мистецтва. По всьому світу розсіяна величезна кількість прекрасних пам’яток, і вони не просто називаються «пам’ятниками», а містять в собі найбільші таємниці історії і пам’ять про них. Іноді ці таємниці не можуть розгадати вчені всього світу.

Мистецтво допомагає нам освоювати науки і поступово поглиблювати свої знання. Воно є найважливішою частиною людського розвитку. Мистецтво впливає на наше життя з усіх боків, робить його різноманітним, яскравим, живим, цікавим і насиченим, допомагаючи людині все краще і краще розуміти своє призначення в цьому світі.

«Український соловейко» – так ніжно, з любов’ю, назвав Ніну Матвієнко співак Дмитро Гнатюк за таємничо-м’який, милозвучний і такий магічно-тужливий голос, в якому віддзеркалюється душа народу. Саме завдяки золотому голосу ця жінка стала відомою у світі, якому відкрила повнозвучність української народної пісні. Їй аплодували Мексика і Франція, Латинська Америка і Фінляндія, Канада і Корея, США, Польща, Чехія… Вона грала вистави разом з акторами Ньо-Йоркського театру La Mama E.T.C. Серед театрально-режисерських робіт актриси – музичний спектакль «Під сонцем» за участі японського танцівника Тадаші Ендо. Вона – автор біографічних книг «Ой виорю нивку широкую», «Уже так не буде, як є».
Та мало хто знає, через які труднощі, зрадливість, сльози довелося пройти співачці. Багато чого воліє не згадувати, аби не розпалювати колись пережитий біль. «Усе пережите – в мені», – каже Ніна Митрофанівна.