Напишіть твір-роздум "Мої улюблені квіти" з використанням узагальнювальних слів при однорідних членах речення ◉‿◉​

ответ: Скільки квітів у світі! Кожна з них - маленьке чудо. Ромашки, троянди, тюльпани - квіти, які я дуже люблю. Найбільше мені подобаються ромашки. Їхня білосніжність вражає, серединка жовта, як сонечко. Легенький розовий відтінок рум'янцем вкриває краєчки пелюстків. Вона наче соромиться, що така маленька. Саме за цю скромність я її і люблю.

Объяснение:

основні конфлікти і тема п'єси і. карпенка-карого "хазяїн"

і. карпенко-карий — видатний творець української реалістичної драми. його творчість знаменувала найвище досягнення критичного реалізму в українській драматургії xix століття. створені ним п'єси відіграли важливу роль у розвитку українського театру.

у створенні повноцінної літературної комедії карпенку-карому також належить провідне місце. комедії його завжди відзначаються глибоким суспільним змістом і актуальністю.

у сатиричній комедії "хазяїн" карпенко-карий не тільки викрив потворні явища капіталістичної дійсності, а й висміяв моральне убозтво глитаїв, які в гонитві за наживою втрачають людську подобу, стають огидними і жалюгідними хижаками. у листі до сина назара автор так визначив тему цієї комедії: "хазяїн" — це зла сатира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети. стяжання для стяжання! "

основою комедії є сміх — убивча сила, скерована на викриття негативних явищ життя. у центрі п'єси — реалістично змальовані негативні персонажі, яких драматург "бичує сатирою страшною".

дія комедії, її сюжет виникають на основі конфлікту, породженого суперечностями суспільства, у якому одиниці стають мільйонерами, а тисячі — наймитами і жебраками. у постійному непримиренному конфлікті перебуває головний "герой" комедії, мільйонер терентій пузир, з усіма, хто насмішиться стати на перешкоді здійсненню його хижацьких планів. пузиреві добре відомо, що головним джерелом його збагачення є жорстока експлуатація робітників. ненаситна жадоба до наживи штовхає експлуататора на шлях злочинних махінацій. він добре усвідомлює, що, погодившись взяти участь у прикритті банкрутства купця михайлова, порушує державні закони. пузир боїться відповідальності, та не може з собою нічого вдіяти. прагнення одержати "кругленьку суму грошей — двадцять відсотків" від валової виручки — бере гору над усіма іншими почуттями і примушує його стати на цей небезпечний шлях.

пузир планує збільшити свої багатства також за рахунок шлюбу дочки соні з сином багатія чобота. його не цікавлять почуття дочки, яка любить учителя гімназії калиновича. так у творі накреслюється ще один конфлікт — конфлікт пузиря з рідною дочкою.

під час здійснення хижацьких намірів пузиря зростає напруження й ускладнюються взаємини між багатієм та його робітниками. селяни не витримують жорстокої експлуатації і в мануйлівській економії спалахує стихійний бунт. пізніше розкривається махінація з банкрутством, і над пузирем нависає загроза арешту. дочка соня не скоряється волі батька і відмовляється одружуватися із нелюбом, багатієм чоботенком, а з самим пузирем, внаслідок його страшної скупості, стався нещасний випадок, і йому загрожує смерть.

сповнена викривального сатиричного пафосу, комедія карпенка— карого правдиво змальовує методи капіталістичної наживи. письменник-реаліст переконливо показує, що багатство пузирів виростало на визиску тисяч селян-бідняків.

показуючи в комедійному плані загострення конфліктів, що постають у житті "чумазих", володарів "темного царства", драматург підносить драматичну ідею боротьби проти усієї системи гноблення.

«климко» — твір григіра тютюнника про дітей війни повість «климко» переносить нас у тяжкі часи фашистської окупації україни. війна принесла як українцям, так й іншим поневоленим німеччиною хвороби, знущання, голод, смерть. багато дітей залишилося без батьків, без житла, тому самостійно змушені були шукати помешкання, їжу, одяг. вони працювали за верстатами поруч із дорослими, не знаючи сну й відпочинку, деяких із них вивезли до німеччини. саме на цей складний час припадає дитинство майбутнього письменника григора тютюнника. війна застала хлопця на донбасі, а голод змусив його повернутися на полтавщину, до матері, тому повість «климко» можна вважати певною мірою автобіографічною. сам письменник — григір тютюнник — був одним із тих підлітків, які опинилися в часи війни перед щоденною смертельною небезпекою. але ця автобіографічність не означає абсолютне відтворення хроніки життя письменника. герой повісті «климко» йде не на полтавщину, а по сіль, щоб потім продати її і врятувати від голоду улюблену вчительку та себе з другом. в основі твору — враження письменника від того пам'ятного походу дитини тяжкими дорогами війни. климко залишається сиротою, виховується у дядька, але той гине від фашистської бомби. життя змусило хлопця рано подорослішати: він серйозний, відповідальний, хазяйновитий. а після смерті дядька йому довелося покладатися тільки на себе. мабуть, саме тому і климко, і його друг зульфат — чутливі й до чужого горя. самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку наталію михайлівну з малою донькою олею. зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, климко вирішив іти у слов'янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. а йти треба аж 200 кілометрів! можливо, якби це було потрібно тільки йому, хлопець не наважився б іти в небезпечну мандрівку, але климко готовий терпіти холод і голод заради друга, заради улюбленої вчительки з немовлям. думаю, що небагато хто з нас, сучасних підлітків, здатний на такий вчинок. взаємну підтримку людей під час війни ми бачимо й у епізоді, коли климко разом із безногим шевцем рятує дівчинку від фашистської каторги, коли тітка марина хоче залишити у себе, усиновити чужого хлопця — климка, якого вона виходила, коли той тяжко захворів під час своєї небезпечної подорожі. спільна біда стала ніби тим каталізатором, який виявив у добрих людях їх найкращі риси, стала своєрідним тестом на людяність, згуртувала всі автор оповідання розповідає про те, що навіть у важкі часи люди залишалися добрими, здатними на підтримку й взаєморозуміння. можливо, саме ця взає дала змогу нашому народові вижити, перемогти в тій страшній війні. на мій погляд, подібні художні твори, а також спогади учасників війни, нам набагато більше, ніж вивчення історії за підручником. адже перед нами — розповідь про конкретну людину з її відчуттями, думками, переживаннями. тому, читаючи такі твори, ти сам ніби долучаєшся до тих подій, переживаєш, пропускаючи їх крізь себе. мене вразило закінчення оповідання — страшне й несподіване. климко загинув від фашистської кулі вже біля самого дому, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль». а здавалося, що саме він повинен вижити, донести до близьких йому людей рятівну сіль. на жаль, у сучасному світі ще багато війн. але ми не хочемо, щоб війни забирали дитячі життя! діти повинні жити в мирі, любові та злагоді. тому докладемо всіх зусиль, щоб нашу землю більше не обпалив пекельний вогонь.