Напишіть твір "Як і чому людині треба жити в гармонії з природою" (7-8 речень) ів. Будь ласка!​

Гармонія людини і природи - велика духовна цінність. "Якщо людина залежить від природи, то і природа від неї залежить: природа людину створила - людина її переробляє", - сказав французький письменник Анатоль Франс. 

З самого початку існування людини природа ставила перед нею певні вимоги. Клімат, рельєф, оточення - з усім цим людина змушена була рахуватися, пристосовуватися. Природа таким чином впливала на  становлення національного характеру. 

Ознакою здоров'я людини і природи є краса, гармонія, приємні пахощі, краєвиди. Тому нас неприємно вражає, коли, мандруючи  лісом, ми раптом натикаємося на залишки "цивілізації": пластикові пакети, посуд, ганчір"я, пляшки... Це безладдя псує красу, воно відбирає в людини те здоров"я, яке вона могла б отримати від здорової природи. Природа дуже хвора, земля потребує твоєї, людино, турботи й заслуговує на твою любов.

site:openforest.org.ua Природа є колискою, середовищем життєдіяльності людини, єдиним джерелом, звідки вона черпає усе необхідне для свого існування. Проблематичність ставлення людини до природи пояснюється, насамперед, різким зростанням антропогенного впливу на навколишнє середовище, споживацьким до неї ставленням. Активно використовуючи природні ресурси, на основі удосконалення технологій та виробництва, суспільство досягло колосальних успіхів і якісно змінило б життя. Будучи невід’ємною частиною природи, людина в своїх відносинах з нею пройшла ряд етапів: від повного обожнювання і поклоніння природним силам, до ідеї повної і безумовної влади над природою. У міфології природа уподібнювалася людині. Людина залежала від природних сил, її світогляд породжував анімістичні й тотемістичні вірування. У Середньовіччі вважалося, що природа створена Богом. Але вона протиставлялася людині як статична, нездатна до розвитку й удосконалення, як така, що не має позитивних вимірів. Людина ж створена за образом і подобою Божою, тому її природна частина потребувала постійного духовного приборкання. В епоху Відродження відбулося відкриття краси і величі природи, що розглядалася як джерело радощів, насолод. У Новий час виник якісно новий тип ставлення людини до природи, її розуміння. Природа розглядалася вже як об’єкт інтенсивної, перетворюючої діяльності, як “комора ”, з якої можна черпати все без міри й рахунку. Р. Декарт, наприклад, вважав, що "людина є власником і володарем природи". Певною мірою таке розуміння природи, ідея її утилітарного використання та підкорення панує й сьогодні. Відносини людини і природи в XXІ столітті стали своєрідним центром, де сходяться і зав’язуються в один вузол різноманітні аспекти економічного, суспільного і культурного життя людей. Постало питання докорінної зміни розуміння природи і ставлення до неї, необхідності гармонії, партнерства людини і природи. Для дослідження сучасного ставлення людини до природи, Полтавське ОУЛМГ провело анкетування на тему “Природа в моєму житті ”. У ньому взяли участь як діти (8-14 років), так і дорослі (25-60 років). Учасникам було запропоновано обрати із переліку ті варіанти, що найбільше відображали їх ставлення до природи, а саме: джерело натхнення б насолоди гармонія проведення дозвілля б самовираження сфера мого пізнавального інтересу стимул для розширення мого кругозору можливість відновлення душевного спокою предмет моєї турботи усвідомлення моєї відповідальності перед нею. За підсумками анкетування встановлено, що більшість опитуваних ставлять природу предметом своєї турботи чи хоча б усвідомлюють необхідність такої турботи. Не виключенням стало й те, що природа залишається сферою пізнавального інтересу, стимулом для розширення кругозору та джерелом натхнення для людини. Тому сподіваємося, що людство у ХХІ столітті нарешті зрозуміє свою залежність та відповідальність перед матінкою-природою.

Объяснение:

Ідейно-художній аналіз поетичного твору 
 Тема: Розповідь про несправедливий бій, який мав відбутися на рингу
 Ідея: Засудження підступності, брехні.
Основна думка: Іду, і поруч твердо Крокує Честь — мій секундант.
Жанр: Філософська лірика..
Композиція:
Експозиція: Готовність рингу, публіки до матчу.
Зав'язка: Знайомство героя із суперником на рингу, його перевагами.
Кульмінація: Реальна можливість героя програти бій через нечесність суперника.Розв'язка: «Крокує Честь — мій секундант».
Композиція: Кільцева, оскільки починається твір: «Лисніє квадратовий ринг» і закінчується: «Лисніє холодом квадрат».
Художні особливості твору.
Епітет: «білі маски облич», «зіперсь бундючно», «хижий секундант».
Порівняння: «злами рук, як ринв», «ворог, як лисиця», «зал, як тур», «рефері буде метатися, наче миша».
Метафори: «лисніє ринг», «секундант чаклує», «зал реве», «ляже тиша», «лисніє холодом квадрат», «честь крокує».
Гіпербола: «визбираю в жмуток силу».

Объяснение:

Українська література для дітей і про дітей пройшла тривалий і складний шлях становлення, яке ще не завершено. У наш час відбувається процес формування національної бази дитячої літератури, котра б незалежно від родо-жанрової динаміки захоплювала своїм тематичним розмаїттям, щирістю та багатогранністю вражень, доступністю сприйняття образів-персонажів та близькістю до сучасного читача тематики й проблематики. Історична тема в художній літературі була й залишається сьогодні досить актуальною й популярною. Сягаючи своїм корінням фольклору, житійної літератури, історичних хронік, історична проза акумулює комплекс художньої інтерпретації минулого нашого народу. Незважаючи на жанрову приналежність твору, її визначає художній матеріал – історія, подія, що відбулася за давніших часів, тобто така, що в часовому вимірі вважається завершеною.

Україна, отримавши свою незалежність після вікового гноблення, повинна повернутися до свого коріння, довести свою ідентичність і свідомо виховувати на славних прикладах підростаюче покоління. В. Рутківський, сучасний український письменник, який неодноразово у своїх творах для дітей та юнацтва звертається до змалювання призабутих сторінок славного історичного минулого нашої країни. Його шлях до визнання був довгим, але, вважаємо, що в царині сучасної української підліткової літератури на історичні теми йому немає рівних. Здобувши визнання в поважному віці, письменник довів, що його майстерність і життєвий досвід тільки допомагають спілкуватись із молоддю. Проживши нелегке життя (зважаючи на умови творчого зростання в часи Радянського Союзу), автор засвідчив, що він є українським письменником-патріотом, який прагне поділитися своїми знаннями із підростаючим поколінням. Його трилогія «Джури» визнана однією з найкращих у цій царині.

«Джури козака Швайки», які вийшли 2007 року, стали подією і першою книжкою В. Рутківського, яку нарешті прочитала Україна. (Нагадаємо, що перша журнальна публікація «Джур» відбулася ще 1995 року в «Однокласнику». За 12 років оприлюднений текст так нікого і не зацікавив). А поміж тим, динамічний, захопливий сюжет, самобутні образи, вкраплення фольклору, правдоподібність історичних колізій, багата мова, легкий стиль – усе це робили твір справжнім відкриттям.

Традиційним для сприйняття історичного минулого стає ототожнення його з образом козака – хороброго лідера, високодуховної й матеріально незалежної людини, котра керує своїми емоціями, розумом і волею, морально, духовно й фізично готує себе до оборони рідної землі та сім’ї, дбає про єдність козацтва й українців усього світу. Такий образ зберігається й у сучасному літературному трактуванні