Що означає фразеологізм «горобина ніч» у творі О. Довженка «Ніч перед боєм»?

Горобина ніч – темна, дуже буряна ніч з дощем, градом, блискавицями.

Це дуже темна ночь з градом або дощем

Объяснение:

Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятійший од всіх бурлак...

Ти знаєш, він який суціга,
Паливода і горлоріз;
По світу як іще побіга,
Чиїхсь багацько виллє сліз».

«Який то єсть Еней козак!
Під Троєю він дався знати
Нам всім, як взявся рятовати
Богів домашніх і рідню.
Він батька в злу саму пору,
На плечах зніс на Іду-гору,
Сього не майте за бридню».

Його благородне походження від Олімпійських богів визначає його видатну долю – збудувати нову сильну державу:
«... в Трої народився
І мамою Венеру звав…

Еней збудує сильне царство
І заведе своє там панство:
Не малий буде він панок.
На панщину ввесь світ погонить,
Багацько хлопців там наплодить
І всім їм буде ватажок…

…Енею годі вже журитись,
Од його має розплодитись
Великий і завзятий рід;
Всім світом буде управляти,
По всіх усюдах воювати,
Підверне всіх собі під спід.

 І Римськії поставить стіни,
В них буде жити, як в раю;
Великі зробить переміни
Во всім окружнім там краю;
Там буде жить та поживати»

Еней у поемі — козацький ватажок, «моторний і завзятіший од всіх бурлак», гульвіса, що легко зводить жінок і так само легко їх кидає без жодних докорів сумління. еней полюбляє горілку, але п’є лише від нудьги («еней тоді купався в бразі»); він сміливий і відчайдушний, але за розвагами та пиятикою він забуває навіть про мету свого життя, начертану на скрижалях небесних,— побудувати нове царство, і зевс мусить не дуже чемно нагадувати йому про це. побратимів собі він вибирав не по силі розуму чи відвазі, а по тому, хто міг більше випити. не раз автор говорив, що еней був «п’яний до втрати людської подоби, а потім мучився на похмілля, але, легковажний і безпечний, він і не подумав змінити спосіб життя. з похмілля у енея «опухли очі, як в сови, і весь обдувся, як барило» вдача енея дуже суперечлива — він може бути «хлопець хоть куди козак», а може бути боягузом і плаксієм. але такого героя вимагав стиль бурлеску, і автор з великою теплотою ставиться до свого героя: … моторний, ласкавий, гарний і проворний, і гострий, як на бритві сталь. боягузливість енея: побачивши сівіллу вперше, еней так злякався, що «не знав із ляку, де стояв». у пеклі він всього жахається, ховається за сівіллу. його лякають безконечні людські мандрівки, буря і висока хвиля. наляканий гнівом зевса, «божественний троянець» …піджав хвіст, мов собака, / мов каїн, затрусивсь увесь; / із носа потекла кабака. потрапивши в скрутне становище, троянський полководець іноді навіть плаче. так, злякавшись бурі, яку підняли на морі еолові вітри, «еней тут крикнув, як на пуп / заплакався і заридався, / пошарпався, увесь подрався, / на тім’ї начесав аж струп» еней – троянський полководець і. котляревський наділив свого героя розумом та відвагою. у другій половині поеми еней перетворюється з веселого гульвіси на дипломата та мудрого державного діяча, справжнього козацького отамана, що піклується про своє військо, поважає його, розуміє, що перемога — насамперед заслуга хороброго війська: еней один не роздягався, еней один за всіх не спав; він думав, мислив, умудрявся… еней – справжній ватажок, здатний повести за собою людей, харизматичний, справедливий, відповідальний за долю свого війська. уміло організовує підготовку до бою і праці, будує фортецю, в бою винахідливий і розважливий. разом з тим він людина хоробра, сильна і спритна: махне мечем — врагів десятки / лежать, повиставлявши п’ятки. в бою еней — насамперед, лицар: «лежачих не займає», але захищає козацьку гідність і честь. багато в нього й інших чеснот: «правдивий чоловік», «як бува у нас, хотів останнім поділиться » тощо. еней – це збірний образ запорозького ватажка, у якому відтворені деякі риси українського народного характеру. джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua